Голодомор

У пам’ять про голодомор селян

Мультимедіа твірим-реквієм

Цвіте-квітне вона біло…
Рука матінки тремтіло
подає її до рóтка,
грони ті такі солодкі.

Цвітом білим, ніби медом, –
дати голоду потребу.
З качанів пекли лепьошки,
щоб триматися хоч трошки.

У батьків напухли ноги,
ледве виповзли з порогу,
щоб нарвати знову цвіту,
аби діткам щось поїсти.

На шпилі є конюшина,
а у ній – мертва людина,
у руках трима суцвіття.
Скрізь настало лихоліття.

Буряки й картопля – гн´илі,
були всій родині милі.
“Суп” і “борщ” вони варили,
баландою всіх дурили.

Бур’яни навіть збирали
і з них їжу готували.
Їжаків також варили,
потім животи боліли.

Животи так надувало,
що від болі всі кричали.
І рахітні ніжки стали.
День і ніч вони страждали.

Діти – сироти посюдно.
Що ж то буде з ними, люди?
Як одненьким далі жити?
Як здоров’я їх зцілити?

Комуністи, як шакали,
всю садибу обштрикали,
ті лепьошки відшукали
і в багнюку повкидали.

По селу пливла підвода
і везла мерців без гроба.
Їх у рів тоді скидали,
безіменно засипали.

Хоч в коморах збіжжя – повно,
чорний мор був весь червоний.
Загрібали все в родини,
з усієї України.

Ув Америці писали
як в країні голодали.
А в еРеС про це мовчали,
хоч верхівки про все знали?

Варто Голод пам’ятати,
ту жахливу правду знати,
як народ наш мордували,
нашу Вкрайну грабували.

Всіх катів знать поіменно,
їх злочинність – достеменно.
Прóщення їм-то не буде,
допір в Україні люди.

ДУХ і ВОЛЯ – невмирущі,
УКРАЇНЦІ є тямущі!
Подолали смерть підступну,
в НАЦІЮ – зросли могутню!!!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зображення з публічного надбання та svitua.com.ua
Валентин В.БУГРИМ. 27-28 листопада 2020 р. с.Хмелів на Роменщині

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *