Осінь

Тремкої осені печаль

Тремкої осені печаль
не відтворити і словами.
Є вдих та видих – пів октави
до лінії твого плеча.

Є площина чола, долонь.
Є музика провулків серця.
Барокова озветься сенсом
в колодязі моїх безсонь.

Прозріє і наплине день
крізь першу паморозь на вітах… –
стече остання плазма літа –
мені б краплиночку лишень!,

яку відкине часу млин.
І я, поранена об лопать,
триматиму свого бінокля,
а в лінзах – сонця клавесин.

Листопад 2020

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *