Шкодую я дуже за тими роками,
Коли я мовчала, а доля шмагала.
Думки закривали ідею ключами.
Поезія сохла, холола, дрімала.
Життя визначає мені, що робити,
А доля вела мене завжди до школи.
Я вчила дітей Україну любити,
Вдивлятись у далеч, в її видноколи.
І так з року в рік я мужніла із дітьми,
Школярики теж підростали зі мною.
Були теплі весни і осені, й зими.
Отак йшли роки в забуття за водою.
Тепер я стараюсь усе наздогнати,
Іду я урозліт своєю ходою.
Спішу, щоб устигнуть усе написати,
Коли не змогла це зробить молодою.