Шахеди. Ніч. Прощаю і люблю…
Я – дух у дусі найсвітліших містик.
Хоч світло , мов столітнє інтерв’ю,
раз пО раз мре в найцікавішім місці,
я – вже повітря, мчу, пливу, лечу,
що до війни б – здалося нетиповим,
бо й тіло – еластичний каучук.
Дев’ятий вал – повз твій дев’ятий поверх –
як черговий маневрений невроз
в ладо-ритмічних покрівельних латах.
Ти і Ромен – живі!.. Мені вдалось –
не знаю, як – обох урятувати!
