Сучасні поетеси та поети –
новітні Прометеї-диваки.
До Бога вже добралися ракети,
у схеми повдягалися віки.
Обтягнута Земля залізним дротом,
птахи залізні угорі гудуть.
Були б і люди роботами згодом,
та мрійники-поети не дають.
Несе поет не вірші неповторні,
не вмочене в романтику перо,
а невгасиме серце на долоні.
Так буде вічно: так завжди було.
Хоча в поета й нелегка дорога,
палай, те серце, лиш не охолонь!
Бо, може, то й не серце, а від Бога
принесений для нас, людей, вогонь.