Александра Аврамовна Деревская

Про систему роботи педагогічного колективу з обдарованими та здібними дітьми та шляхи створення максимальних умов їх розвитку.

Як поле засівається зерном,
Так наша нива – розумом, красою і добром.
А ми покликані ці зерна проростити –
В дитячих душах щиро відродити…

Народна мудрість говорить: “Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття, – саджай дерева, а якщо твої плани розраховані на віки, – виховуй дітей”.
І справді, діти – це золотий генофонд держави, це її майбутнє. Сьогодні наше майбутнє сидить за шкільними партами, воно ще надто наївне і довірливе, готове щиро, всім серцем сприймати навколишній світ. Саме учитель формує у дитячій свідомості уявлення про складні процеси оновлення суспільства. Маленька дитина сприймає світ по-своєму, зовсім не так, як дорослі. Діти живуть у чарівному світі мрій, переживань, чудових перетворень.
Мудрість та обдарованість учителя полягає в умінні потрапити за ворота дитячого казкового світу, зрозуміти дитину, зануритися у світ дитячих почуттів, переживань та сподівань.
Кожна дитина має свої, тільки їй властиві риси характеру, способу мислення, образного сприйняття світу. Але як упізнати з самого початку ті прояви незвичайних здібностей, як організувати навчання, з тим щоб дати можливість кожній дитині розкрити властивості, які існують саме в неї?
“Обдарована дитина…” Як її знайти, чим і як їй допомогти? Для того, щоб дати відповіді на ці запитання, необхідно сформувати образ обдарованої дитини. “Щоб не перетворити дитину у склад знань, комору правил та формул, треба вчити її мислити”, – наголошує А. Сухомлинський.
Обдарованість дитини… Можливо, це своєрідна Божа іскра, яку треба відшукати в її душі й допомогти не тільки не згаснути, а спалахнути полум”ям. Тому кожен учитель часто запитує себе: “Як знайти та визначити обдарованість?” Адже через свою зайнятість, брак інформації та методичної підтримки він обмежений у виборі інструментарію, який допоміг би дати відповідь на це запитання.
Обдарована – це, це передусім людина, яка вміє вирішувати свої проблеми самостійно, знає, для чого живе, може знайти неординарне розв”язання будь-якої проблеми. Це людина, яка любить себе, любить світ і людей, внутрішньо вільна та наповнена енергією, вміє ту енергію спрямувати на створення нових ідей, може творчо мислити, фантазувати та перетворювати свої фантазії на незвичайні творчі знахідки, втілюючи їх у життя. Це людина з розвиненою увагою, уявою, пам”яттю, образним мисленням, яка вміє швидко знайти оптимальне рішення, систематизувати та аналізувати будь-яку інформацію, вміє візуалізувати та володіє інтуїцією, просторовою уявою. Це ті складові могутнього інтелекту, що формують у нас поняття таланту, обдарованості, інтелектуального розвитку.
У школі-інтернаті ми, вчителі, прагнемо створити у співпраці з дитиною таке середовище, яке б дало дитині змогу, докладаючи постійних значних вольових зусиль, отримувати не стільки результат, скільки досвід соціальної адаптації її обдарованості.
Така робота, крім загальнопедагогічних принципів, потребує й психологічно-орієнтованих, яких ми намагаємося дотримуватись:
– рівноправності в роботі вчителів та учнів;
– систематичності в роботі;
– постановки проміжних завдань;
– формування активної мотиваційної позиції;
– створення інформаційного простору;
– формування змагального середовища тощо.
Крім діагностики психолога, у школі проводяться соціологічні опитування, в яких учні визначають свої вподобання й бажання відвідувати секції, гуртки, студії, які діють у навчально-виховному закладі та поза його межами.
Пам”ятаємо, що не треба захоплюватися тільки досягненнями, пов”язаними з навчанням, тим більше, у такому закладі, як наш. Це дуже важливо, але обмежено.
Тому у школі-інтернаті і зосереджується увага на заняття вихованців і в позакласному середовищі: художній студії, музичній школі, Центрі позашкільної освіти, міському Центрі культури і дозвілля, спорткомплексі, МНС та інших. Хоч, признаємося, є частина дітей, які не мають змоги проявити себе, або не хочуть цього зробити.
Постійно працюючи з обдарованими дітьми, слід пам”ятати слова В. Сухомлинського: “У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину, – ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога-вихователя. Іншими словами – потрібно вміти любити дітей.”
Працюючи з обдарованими, здібними та талановитими дітьми, можна дійти висновку, що якщо звичайним дітям під час гри запропонувати іншу гру, вони легко захопляться нею і забудуть попередню. Обдарована ж дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатися нею систематично, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. У талановитої дитини відразу помітимо тонку спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.
Посилена увага до талановитого вихованця у той час, коли йому необхідні повне невтручання, незалежність, шкодять обдарованості. Негативно вплинуть насаджувані знання, уміння і принципи, які нівелюють прояви оригінальної думки.
Вихователям і вчителям слід пам”ятати, що примус нерідко викликає в обдарованих, нетрадиційно мислячих дітей неспроможність проявити себе навіть у тих видах діяльності, до яких вони мають схильність. Із життєпису видатних осіб відомо, що Т. Едісон, А. Ейнштейн визнавалися у школі найгіршими учнями, а вчителі підозрювали у них розумову відсталість. Тому А. Дістервег наполегливо застерігав проти насильства над дитячою природою, яке випливає з намагань зробити з дитини не те, до чого існує в неї природний потяг.
Ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі і помірно численні враження допомагають інтенсивному розвиткові природних задатків дитини. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою. Природа пробуджує мислення, уяву, фантазію. Переконані в цьому, вихователі і вчителі , у відповідності з планом, надають важливого значення поєднанню літератури і природи : екскурсії, прогулянки, подорожі в природу, дослідження звукових та зорових ефектів, що потім зосереджується в творчих роботах учнів (проза та поетика).
У школі працює літературна творча студія “Свічадо”, в якій налічується 16 учнів – початківців-поетів. Частина учнів просто працює, а частина має певні успіхи: Солоха Еля, Герасименко Даша, Харченко Оксана, Борох Настя, Постоленко Оксана, Чепік Настя та інші. Солоха Еля стала переможницею в своїй віковій категорії у Всеукраїнському літературному конкурсі імені Дмитра Білоуса – “Диво калинове”, виборола гран-прі в обласному конкурсі “Проба пера”, переможниця міського літературного конкурсу “Податки очима дітей”.
Герасименко Даша є номінанткою в своїй віковій категорії у Всеукраїнському конкурсі “Як мені пошта допомагає спілкуватися з навколишнім світом”.
Користуючись порадами великих педагогів, ми, вчителі, намагаємося дати цим учням волю в творчості, не даємо конкретних завдань щось створити, бо це не можливо! Душа творить тоді, коли приходить натхнення… Робота учнівської літературної студії передбачає ознайомлення з вільним віршем, верлібром, абетковими віршами, білим віршем, написанням казок, новел, текстів фантастики тощо. Ознайомлення учнів з усім цим сприяє засвоєнню школярами особливостей художнього тексту в усіх його вимірах (рима, емоційність, композиція, фоніка , виразність).
У закладі є вихованці, які мають вокальні здібності: Атаманчук Катя, Карпенко Маріанна, Борох Настя, Марченко Валя, Браташ Іра, Браташ Оля, Андрущенко Таня , Бокатова Валя та інші. Ці талановиті діти часті учасники обласних заходів, міських та внутрішкільних .
Карпенко Маріанна займається вокалом у музичній школі. Як результат копіткої і наполегливої праці, – увійшла до п”ятірки талановитих дітей області та була учасницею Всеукраїнського фестивалю “Талановиті діти України” в Києві в Українському домі.
Андрущенко Таня є учасницею багатьох міських та обласних конкурсів юних художників. Нею було створено дві персональні виставки, де вона ознайомила любителів духовної краси зі своєю творчістю.
Вишиванки наших вихованців демонструвалися на міських, обласних та республіканських конкурсах, а деякі з робіт були продані на аукціоні в місті Суми.
Обдарована особистість, як правило, сама заявляє про себе, ускладнюючи життя самовпевнених консервативних дорослих, змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи. В ідеалі ж, констатує теоретична і практична педагогіка, кожна розумово повноцінна дитина по-своєму талановита, і вихователь має проникнути у внутрішній світ кожного вихованця. Недоцільно підганяти всіх дітей під одну мірку. Це призводить до духовного рабства. Навіть однакова любов до дітей не має права заступати індивідуальностей. Тому система, орієнтована на виховання обдарованої дитини, позитивно вплине на пробудження і розвиток природних задатків кожної дитини.
Наша школа пишається барвистими вишиванками на стінах. Вишивають кольоровими нитками дівчата, яким не байдужі селянські краєвиди, розмаїття чарівних квітів, смачні натюрморти, красиві по-своєму пори року. Це також обдарованість, бо вона вимагає не лише уміння гаптувати, але й терпіння, майстерності поєднання барв, кольорів і відтінків. А ще – результат праці талановитої, обдарованої дитини – позитивно впливає на емоції і настрій оточуючих, що немало важливо для автора роботи, результатом здібності користуються всі.
Наша школа має прекрасну матеріальну базу. Учні мають можливість навчатися у просторих кабінетах, до їх послуг – спортивна зала, комп”ютерний кабінет, майстерні, актова зала, стадіон, бібліотека. Вихователі – люди не тільки з життєвим досвідом, а й з великим педагогічним багажем, це люди завзяті, енергійні, а головне – з невичерпним бажанням працювати творчо. І вони переконані, що потрібно долучатися до нових педагогічних ідей та підходів до навчально-виховного процесу, в центрі яких – особистість дитини з її потребами, інтересами та життєвими проблемами.
Важливим принципом виховання слід визнати улітаризм – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимуть реальну користь у житті і допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві. Хист реалізується лише за умови вміння індивіда трудитися.
Отже, завдання вихователя – розвивати в обдарованої дитини працьовитість, цілеспрямованість, вміння завершувати розпочату справу, силу волі. Ці якості неможливо сформувати тільки шляхом зовнішнього впливу, тому виховання потрібно будувати так, щоб спонукати дитину до самовиховання. Відповідно, мистецтво виховання – мистецтво пробудження у вихованця його власних сил. Усвідомлюючи це, вихователі школи-інтернату намагаються дати вихованцям все те, що дало б змогу їм почувати себе справжніми українцями у своїй державі, . Адже до національної еліти належить людина, яка має високий інтелектуальний рівень розвитку та вміє налагодити стосунки з оточуючими. Такі риси можна виховати у дитини тільки тоді, коли вона почувається щасливою у своєму соціальному мікросередовищі, родині, школі, в позашкільному оточенні.
У школі є діти, яким подобається займатися спортом (легка атлетика, бокс, боротьба, дзю-до), перетворювати буденність на свято за допомогою музики – (баян, піаніно, гітара, ударні інструменти), працювати з комп”ютером, творити небачену красу за допомогою різних матеріалів (платівок, тканини, сухих трав, камінців, скла тощо).
Всі роботи учнів зосереджуються у шкільній кімнаті дитячої творчості, куди можна в любу хвилину прийти і насолодитися шедеврами дитячих умілих рук.
Як бачимо, копітка робота творчого колективу приносить вагомі результати. Життя змушує нас працювати ще з більшою наснагою, адже дар Божий – то не царська корона, а майже завжди терновий вінець…
Лісненко Тетяна Станіславівна
заступник директора з виховної роботи
вчитель української мови і літератури
Роменської ЗОШ-інтернату імені
О. А. Деревської

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *