Тиха Сула

ПРИВІТ ПОСИЛАЮ

ХТО МИ Є?

Ми українці? Хто ми є?
У кожного ім`я своє.
Ми українці не по крові!
Ми українці по любові
До Української землі.
То полюбімо милий край,
Ім`я якому Україна!
І коли Вам земля ця мила,
Вона й колиска і могила.
м. Ромен, 2008 р.

ПРИВІТ ПОСИЛАЮ

Привіт посилаю з далекого краю
Тобі, моя ненько, Украйно моя,
Коли пригадаю, неначе в тім раю,
Так серце заб’ється, душа відліта.

Там хата біленька, матуся рідненька,
Літа молодії, моя там рідня.
Чому ж це так стало, що ми за кордоном
Шукаємо долі, а долі нема.

Невже на Вкраїні нам буть сиротою?
Куди її знов яничари ведуть?
Які приласкають, присплять, приголублять,
А потім обкрадуть, а, може, і вб’ють.

Дороги широкі, дороги далекі
Нас манять і кличуть у вирій світів,
Із рідного краю, скажіть нам, лелеки,
Чи ще збереглися могили дідів.

Я вірю і знаю, томлюсь і страждаю,
А серце болить, мов окутане в жар,
О, Боже мій милий, повідай, благаю,
Чи вдасться побачить оспіваний край.

Хай вітер шумить, колихає тополі,
Хай думка летить до моєї рідні,
Щоб рідні почули, щоб рідні узнали,
Як тяжко і гірко летять мої дні.

Хто каже, що щастя – це там, де є гроші,
Не вірте йому, бо не вірить він сам,
Ніколи ніхто вам не дасть Батьківщини,
Бо в кожного в серці вона, як бальзам.

Коли ми припинимо жить при нагоді,
Казати про все: „Хата скраю моя”?
Коли зрозумієм, брати-українці,
Що хата в нас спільна, що хата одна?

Коли зрозумієм, що ми вже на волі,
Що ми господарі, що ми не раби?
Що все-таки варто вогонь запалити
В душі українській, сказати – хто ми!

Нам Доля дала благодатную землю,
Яка нас годує, дарує тепло,
Де спів соловейка, червона калина,
Де доля орлина, а в справах добро.

Брати-українці, той час наступає,
Коли гуртуватись нам треба усім,
Щоб рідну хатину у рідному краї
Вже вкотре в житті не спалив пілігрим.

А я до схід сонця тобі помолюся,
Бажаю снаги, працьовитого дня,
А я не діждуся, коли повернуся,
До тебе, Матусю, Україно моя!
м. Ромен, 2009 р.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *