І сходе сонце

Настя

Весна

В яблуневім цвіту
Зустрічає нас сад,
І червоні тюльпани
Вінчають весну.
Як з тобою, кохана,
Повернути назад
Юні роки свої
Нашу осінь рясну?
Наші діти зросли,
В небі наш зорепад.
І онуки у юність
Квітучу ідуть,
Не вернутись у юність
Нам ніколи назад.
Хай онукам тюльпани
Щовесни цвітуть.
2006р.

Настя

Серед онуків хлопчаків-дубочків,
Мов красива квітка чарівна,
В світ явилась наша Настя – внучка,
Мов на небі зіронька ясна.
Для нас Настя – сонечко маленьке,
Зігріва наші серця теплом,
Оченята в Насті голубенькі
Світяться для нас усіх добром.
З радістю нас Настя всіх лікує,
Зробить всім уколи і масаж,
Якщо хочеш, то й портрет змалює,
Подарує свій веселий шарж.
Вчиться Настя грать на піаніно,
Любить танцювати і співать,
А у школі тільки на «відмінно»
Обіцяє грамоту долать.
Любить Настя маму свою Таню,
Папу Сашу любить над усе,
Братик Костя у великій шані,
Хрещений Коля радість їй несе,
Любить Іру і, звичайно Юру,
З радістю іде до них «пожить»,
Любить ласку і усмішку щиру –
До усіх душа в неї лежить
Вона в Люби грається досхочу
Тому й тягнеться туди, мов на свята,
До Наташі йти щодня охоча –
То її «подруга» золота.
Любить Настя дідуся й бабусю,
А ще більше любить шоколад,
Якщо нема, то Настенька не в дусі
Й важче нам знайти із нею лад.
Нашій Настеньці уже чотири рочки,
З днем народження усі її вітаєм.
Хай цвіте, мов квіточка в садочку,
Щастя, радості на все життя бажаєм.
2008р.

Ранок

Малинова зоря
Запалила річку
Кинула в поля
Золотаву стрічку.
Роса окропила
Луки і поля,
Життя пробудилось,
Проснулась Земля.
Умились росою
Квіти у садах,
Розквітли красою
Трави на лугах.
У човнах рибалки
Стрічають зорю,
Не проспи красу цю
Я тебе молю…
2008р.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *