Біля цвинтарів поставте хрести
Чом чорні хрести оповили країну.
Несуть в собі сум і печаль,
Стоять край доріг у негожу годину
І в ясну годину, на жаль…
Чорні хрести край доріг
Про вічне нагадують людям,
Про тих, хто безвинно поліг
В землю від голоду й люті.
В люті роки голодного мору
Мільйони безвинних людей полягло
Із пам’яті стерли це людське горе,
Й сьогодні ще кажуть: «Цього не було»…
У ями скидали від голоду вмерлих
І ні могил, ані хрестів,
Тож коло доріг у пам’ять про жертви
Біля цвинтарів поставте хрести.
Поставте хрести і зробіть на них напис,
Від голоду вмерло стільки людей.
Хай заставить усіх сумний отой припис
Згадати померлих, невинних людей,
Поставити свічку, ще й квіти покласти
Не на могилу – хоч до хреста!
То й пам’яті нашій не дамо пропасти –
Ця істина вірна і вельми проста.
2009р.
Криза
Радіємо, що ми живем,
І кризи – не найбільше горе,
Надіємось, перепливем
Всіх криз розбурханеє море…
Пережили голодомор,
Пережили жорстокі війни,
Усе було, був і терор,
Були в житті й на краще зміни…
Та головне, щоб була віра,
Люба біда вседно мине,
То ж не будімо в собі звіра,
Будьмо людьми, біда згине.
Менше б патікали про кризи,
Найбільша криза в головах
Багаті бачать в ділах ризик
Й на всіх людей наводять жах,
Розпоясались ненажери,
Прибутки їм завжди малі
Готові й шкіру з людей здерти
Ось доберуться й до землі…
Кругом круті монополісти.
Згребли під себе, що змогли,
І вже простому ніде сісти,
На цвинтарі, якщо лягти.
На ліки ціни в раз підняли,
Зростають ціни на бензин.
Для цих одної кризи мало,
Їм би лишалось все без змін.
А як балакать – за народ,
Готові голову «віддать»,
Та бачать на яву й ві сні,
Як з людей хоч щось зідрать.
У кризах не надійсь на бога,
Тільки роби для себе сам,
Ділись чим можеш із убогим,
Тоді і бог поможе нам.
2009р