Разбитое корыто

Корито жінки

8 БЕРЕЗНЯ

Восьме – це умовна дата
Відліку, напоминань.
Мають зміст жіночі свята
Із печалей і страждань.
Тож ніякі подарунки
Не замінять теплоти,
Бо не вмістяться в пакунки,
Всі, що заробила ти.

Чари

Ти мені, щоб гаряче любив,
Підливала, як сліпій сові.
Як на свята за здоров’я пив
Місячні, квартальні й рокові.
Як тепер гарнішу полюбить,
Як твоя вже кров мене п’янить?
Сохну за тобою, як той пень.
Тягне як магнітом, кожний день.
Чари, як вуздечка на коні,
Кнут твій ходить завжди по мені.
Видно, не один я дурачок,
Що попавсь, як риба, на гачок!

Натяк

Я натякав, але даремно,
Але ж кохатись так приємно!
Обнять, до серця пригорнути…
Скажи, коли це має бути?
Як «ні» – чому полізла в душу?
Відповідати не примушу!
Як іншого у серці маєш,
Тоді пробач та будь, як знаєш.

Корито жінки

Жінці, як у «Рибці золотій»,
Недостатньо драного корита.
Тож, який не будеш ти крутий,
Ту жадобу важко вдовольнити.
Хоч під ноги положи весь світ,
Тут же забажає в слуги Бога,
Щоб служив їй кожний заповіт,
Та й ще й чорта, щоб тримать за роги.
Скільки б їй уклінно не годив,
Так схитрить, забивши зовсім баки,
Що тобі не зрозуміть тих див –
Чом ти на цепу в ролі собаки?
Про любов, про душу наплете,
Як той «лох» ніяк не піддається.
Пам’ятайте, дурники, про те,
Що вона завжди свого доб’ється.

Блискавиця

Блискавиця пронизала
Аж від маківки до п’ят.
Душу всю перелистала
Сяйвом хитрих оченят…
Розійшлись на небі хмари,
Я свою розглянув тінь:
Ох, думки мої – гусари…
Ждіть сердечних повелінь!

Крила з пуху

Чи здатна ти життя змінити,
Обравши серцем спільний шлях,
Щоб поруч біля мене жити,
За старість не відчувши страх?
Усе нове: життя і люди,
Позаду друзі й вороги…
Чи підеш знов одна в нікуди
Та душу рватимеш з нудьги?
Вирішуй, що захочеш потім –
Твоє чи спільне це життя,
В надіях наше майбуття?
А як не маєш сили духу,
Закрий цю тему назавжди.
Не виростають крила з пуху.
За носа інших не води.

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *