Пісня Осінь дні і ночі перелистує, В тихій прохолоді шурхотить… А калина, мов разки намиста, Кетягів схилила повновіть. Як було затишно під калиною, Коли ти
Позначка: Розлука
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, йшли дорогами крізь роки?
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, Йшли дорогами крізь роки? І на двох мали спільні крила, І кохання в серцях носили, І торкалась рука руки… Спільне горе,
Лелекам вголос не накажеш не летіти…
Летять додому, повертаються здалека, Краями рідними над клекотом вогнів, Прадавні вісники весни й тепла – лелеки, Торують просторінь дорогами до гнізд. Лелекам вголос не накажеш
Ідуть українці…
Ідуть українці дорогами світу. В очах скільки болю, і горя, і сліз. Не можуть змиритися, Боже, з війною. Все важче дається тягнути цей віз. Ідуть
Тече ріка, не радісно тече
Тече ріка, не радісно тече крізь мій народ, і він тече рікою. Одні на Схід, а інші без речей – хіба торбинка – стежкою гінкою
Забутий вірш
У сороки зима на два боки, Добрі вісті несуть її крильця. А у тебе були білі щоки І коса, наче яра пшениця… Пам’ятаю сказала тоді-то,