Пам’яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки
Спи, моя доню, моє янголятко,
Поруч матуся, тепер вже навіки,
Вщухли тривожні пронизливі крики,
Спи, не лякайся нічого, малятко.
Підемо, крихітко, в сни кольорові,
Підемо разом, де спокій і тиша.
Мама ніколи тебе не залишить,
Підемо вдвох по стежі барвінковій.
Бачиш, рідненька, далеко у небі
По-особливому зірочка сяє,
Янголи ніжно на дзвониках грають,
Вже зачекались на мене й на тебе.
Тож полетіли, де шлях пурпуровий,
Радість моя, пригорнися до неньки,
Буду тепер, моя доню маленька,
Вічно співати тобі колискові.