Чорнобривець

Як чорнобривець на снігу!

Диптих
П.Д.

1.

У цій хурделиці, завії так щасливо!
Бо десь є ти! –
   високий, дужий, молодий!
І родять зорі у снігах твої сади,
І білим цвітом засипають так красиво!

О, ця зима!
  Ця ніжність так мені неждано.
І січень вирізьбив таку ясну Зорю! –
Що я лечу до неї.
      Хай собі й згорю!
Якщо ця зустріч – воля Божа?
      Доль сопрано!

Душа цвіте! Хоч інеєм срібляться коси.
Життя нуртує. Пульс не перестука час.
Самотня та щаслива палахтить свіча.
Ти – ще весна. Весна!
   А я, на жаль,
      вже – осінь…

2.

А ти мені, як чорнобривець на снігу!
Так пахнеш літом, мамою,
    теплом домівки.
Промінчик кожний, кожну барву на бігу
По стежці видива вхоплю.
    Он їх вже стільки!!!

Такий гарячий!
;  В кольорах ясних, палкий!
Голівоньку схили свою в мої долоні,
Відчуй цей дотик ніжний, лагідність руки,
Мій чорнобривцю!
   Зваблюєш. Тобою вповні!

Куди не гляну – усмішка твоя дзвенить!
Довкола розсипаються пелюстки квіту!
Просила яблук. Чорнобривцево ряснить.
Тебе у долю принесло на крилах вітру.

Мені в снігах, як ласка Божа, знай, зориш!
Жовтогарячий вогнику, так грієш душу,
Проталюєш мене.
   Глянь, серце, як черінь!
Цей теплий спокій
   вже нікому не порушить.

03.02.10
Зі збірки «Чорнобривець на снігу» (2019).

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.