Я повна вщерть. А дослухАюсь – пусто –
украй, по вінця, розпачем катів.
Здалось, січу на поминки капусту,
де поряд – потопельник в наготі.
Зв’язок такий, що не спіймати віршем,
та й рими – чвал калічного коня,
а завтрашнє толочиться колишнім,
і піна з рота труїть капусняк.
Химерний поділ , обопільність давня
добу занурить в правду чи в олжу.
…А хтось – здолав межу життя востаннє
й водночас – вперше перетнув межу.
28.05 .2024
Малюнок Олега Шупляка.