ДАНАЯ Не устану шептать, повторяя, Губами припав к пальцам рук: Ты Рембрандта чудо – Даная, Ты – любви моей замкнутый круг. Наваждению чувств нет предела…
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
|
Літературні твори роменських авторів та митців Посулля, опубліковані у альманаху “Ромен” протягом всього його існування. |
ДАНАЯ Не устану шептать, повторяя, Губами припав к пальцам рук: Ты Рембрандта чудо – Даная, Ты – любви моей замкнутый круг. Наваждению чувств нет предела…
Одинадцять віків: не багато й не мало, Це звідтоді навкруг тут життя вирувало; Потім пам’ять веде до часів Калниша І від спогадів тих пломеніє душа,
Догоріла й погасла давно Свічка мами, що під образами… Та картин й рушників полотно Пломеніє яскраво стібками. Мами доля – в її рушниках, В вишиванках
З безмірною повагою та глибоким поклоном… Они взлетали, хвост вздымая пыльный, Фанерой крыльев и моторами гремя. Шла на задание вторая эскадрилья. Мне жаль, но строй
Зосенко Валерий Куприянович. До той поры, пока ты не иссяк – к Тебе., Тебя., с Тобою., о Тебе… Но чёрным ма́ркером «пройдётся» по судьбе Какой-нибудь
…Вона колись стояла і слухала Весну… Хто може похвалитися сьогодні тим же? Геть, не міркуй, навіть на мить одну. Бо будеш то не ти… Бо
(Ользі Морозовій – мамі Олександра присвячую) В полоні син… А мати – тут, на волі, Та хмелем руки їй скорбота обвива. Її не втішать відомості
Ці січневі морозні дні є знаковими для Людмили Іванівни Кранги, роменської поетеси, заступника голови літературного об’єднання «Обрії», бо є ювілейними для неї. Їй – 75.
(до ювілею майстрині) Ніби недавно долала Надійка стежинку на гору в село Вощилиху до своєї бабусі Мелашки. Милувалася розквітлими на пагорбі обабіч пахучо-рідною материнкою, жовто-зеленавим
Підростаюче покоління Роменщини по праву можна назвати талановитим. Юні митці прославляють наш край не тільки в Україні, але й за її межами достойно й гордо
Едуардові Бондаренку Одвіку не бракує славе́тних нам іме́н. Великому – велике, казали так здавен. Красивому – красиве, а до грошей – гроші. І гнуть хребти
Ми довго йшли, не знаючи куди, Навпомацки, маршрутами сліпими, Вишукуючи згублені сліди, Ховаючись за ризами святими, Збираючи несказані слова, Спростовуючи обрані мотиви. А ще ж