Время – в пространстве. Пространство – во времени. Бьют беспощадно по темени. Сосут под ложечкой. Жмут немножечко. Тянут под мышками. Давят делишками. Ползают змеями. Только
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
НУ, ВОТ ТАКОЙ Я ЧЕЛОВЕК
Не ощущаю я свой полувек. Ну, вот такой икс-человек! Мне – пятьдесят, а мыслю – двадцать пять. Что общего у «снова» и «опять»? Мне говорят:
Возле дома родного
Возле дома родного Берёзка стоит, К земле свои ветви склоняя, И ласковый ветер в лестве шелестит, Как будто злой дух изгоняет. О чём задумалась берёза
Алла Василівна Штучна
Що найдорожче? Воля. Що наймиліше? Материнська ласка. Що тривожить? Кохання. Що найсвятіше? Правда. * * * Вот пишу я стихи , Неумелой, несмелой рукой. Говорят
Олександру Михайловичу Приходькові
Олександру Михайловичу Приходькові директору Глухівського Центру Електрозв’язку на 60 – ти ліття Олександру Михайловичу, Наш любий друже, З ювілеем від всіх нас Вітання прийми. Шануєм
НЕВДАЛА РИБАЛКА
НЕВДАЛА РИБАЛКА Понад річкою Сулою кучеряві верби стали, Мов закохані собою,захитались , застогнали. Вітер гілля нагинає , віти у воді полоще, Чорні хмари наганяє ,
ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ
Почув по радіо Кіндрат , Що прийняли закони Про розрив союзних грат, Про введення купонів . Тепер нам кажуть, заживем… Всього у нас з достатком,
Лапатий сніг
Лапатий сніг кружляє над землею, Мов пари в вальсі кружать молоді, І я іду в ялинову алею На зустріч в юні роки золоті. У тій
ВІЙНА
ВІЙНА 22 червня сорок першого року Найстрашніша у світі Почалася війна , Ми були ще малі , Просто кажучи – діти , Своїм чорним крилом
Топонімічні студії
Географічні найменування (макро- і мікротопоніми) міцно ввійшли у наше життя. Здебільшого ми не помічаємо їх і не замислюємося над тим, звідки вони беруть витоки, хто
Обірвана струна
(Василю Андрійовичу Головку присвячую ) В наш час такий засмиканий і бідний , Коли не хочуть квітнуть й спориші, Живе людина – лагідна й привітна,
Материнська доля
1. Зазирає сивина в мої літа, Мабуть, їй, непроханій, не спиться, І життя вже птахом пролітає, Юність лише мариться і сниться. Виростають, як тополі, вже