До художнього полотна М.А. Троценка «Посидь зі мною» Посидь ти, дівчино, отут зі мною, Моєю музою хоч трішечки побудь. Прийшла до мене, й став цей
Категорія: Автори
 |
Письменники та журналісти, вчені й аматори, поети і прозаїки, художники та гумористи – всі, хто вміє тримати перо. А таких на славній Роменській землі немало. |
ЯЛИНА
Сіріє тиша вранішнього літа, І жайвір он співає. Як він уцілів? На полі ще роса лежить не збита – Якраз прийшла пора жниварських мирних днів.
ТАНК
Присвячую Г.О. Радіній, яка подарувала танк Червоній Армії Знайти не можу назви я цьому, Не можу підібрати слів значущих, Можливо, знайде їх митець грядущий, А
ДОЛЯ-САД СТАНІСЛАВА ШУГАЯ
Найсвіжіші, найпам’ятніші, найвражаючіші прізвища медиків Роменщини. Пригадую літо 1971 року. Я, заступник головного лікаря Білопільської ЦРЛ із медичного обслуговування населення, разом зі своїми колегами області
Земляки у творчості Йосипа Дудки
Пошуки, розвідки, дослідження До животворних криниць, до драматичних життєвих доль односельців та земляків завжди припадала спрагла до добра душа Йосипа Дудки, щоб черпати з них
НА ЕНТУЗІАЗМІ
Вася Кучеренко закінчив спеціальне училище і за призначенням приїхав у село Розлоге на посаду завідуючого клубом. Радо зустрів його голова сільськї Ради Остап Карпович Товчигречка.
НА КАБАНА
Одного передвихідного дня — тривожний телефонний дзвінок. — Є ліцензія на відстріл дикого кабана. – Ліцензія? – Так. – Так це ж рівнозначно вже запольованому
Воропай Анатолій Давидович
Воропай Анатолий Давидович народився 20 липня1922 року в с. Череватівка Білопільського району Сумської області в селянській сім’ї. В 1940—1946 рр. служив у лавах Радянської армії.
Хранитель роменського парку
Відомо, що Роменський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка був заснований в 1871 році і є одним з найстаріших парків України. Вік парку на
ДИВОСВІТ, ЯК МЕДОЦВІТ…
(Роздуми над життям і творчістю Миколи САМОХІНА до річниці його відходження за межу вічності) Як зараз чую притишений, по-чоловічому низького тембру голос: – Я так
Слово про товариша
Микола Петрович САМОХІН 4 листопада минає рік, як перестало битися серце дорогого нам Миколи Петровича САМОХІНА, люблячого й турботливого главу родини, щирого, душевного і відданого
Божья несправедливость
Когда уходят из жизни старые, больные, немощные люди, то с этим печальным событием как бы внутренне свыкаешься. Мол отмучился бедолага, отстрадался в этой такой несладкой