Літнє щастя

УСТАНЬ ЖЕ, ДІВЧИНО

До художнього полотна М.А. Троценка «Посидь зі мною»

Посидь ти, дівчино, отут зі мною,
Моєю музою хоч трішечки побудь.
Прийшла до мене, й став цей день весною,
Ніколи вже його із пам’яті не збуть.

В свої ти очі вкрапила волошки,
Що квітнуть в полі кожне літо у жнива,
І синню неба збагатила трошки,
І колір степу для волосся ти взяла.

І стрункість узяла ти тополину,
І ніжності у білих лілій узяла,

А погляд твій кудись у далеч лине,
І всіх, хто біля тебе, мрія окриля.

Я хочу теж у літо із тобою.
Отак, без жодної турботи, в чім стою,
Хоч роки в осінь вже ведуть юрбою,
Та я іще поніжусь в літньому раю.

Посидь ще, дівчино, посидь зі мною.
Куди тобі спішить? Своє наздоженеш.
Послухалась. І завжди молодою
Зі мною поруч, на картині ти живеш.

Я подумки вітаюся з тобою
І часто тихо «на добраніч» говорю.
Митець не має у душі спокою,
І цей неспокій більш усього я ціню.

Твої ось руки так лежать спокійно,
Їх поглядом цілую гаряче завжди.
Ти мружиш очі сині…Неймовірно!
Устань же, дівчино, і ближче підійди.
20. 03 2010 року

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *