Нас вбивають, а ми встаємо. Ми із мертвих , народи , повстанем. Москалям будем жити на зло. Ми безсмертними, віруйте, станем. Нас вбивають, а ми
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Нас вбивають, а ми встаємо. Ми із мертвих , народи , повстанем. Москалям будем жити на зло. Ми безсмертними, віруйте, станем. Нас вбивають, а ми
Підбирайте слова, коли хочете дещо сказати! Слово може убить, слово може до помсти призвати! Ранить душу повік, ранить серце, заточить в тенета! Підбирайте слова, і
Так боляче ніколи не було, І вже не буде! Господи, благаю, Дай мудрості, і сили, і тепла, Чого давно я вже не відчуваю! Так боляче
Не з добрих новин починається ранок. Зі сліз і плачу, із ран тяжких і болю. О, Боже святий, збережи Україну! Дай нашій красуні і щастя
… Інша назва – « Як жити й померти людьми» – про спокуси і пристрасті, й фініш забігу. …Нині вперше прохаю тепла у зими й
У цей рік повертаємо наше Різдво! Те, що пращури наші плекали щорік. Те, що знали колись, те, що бУло давно, Те, що ворог зламав, вкоротивши
Ікони плачуть… Покуть у печалі… Згорнули крила білі рушники, У лузі мавки гучно закричали, Засохли в полі сині волошкИ. І плачуть верби… Схлипує калина… У
За мир у світі платимо дітьми. За незалежність платимо батьками . А за свободу платимо, це жах! Синами, доньками, народе мій, братами. За спокій платимо
Що це? Гуркоче грім у хмарі грозовій? Ні! Це летять снаряди по моїй землі! Це рідну Україну вже на шмаття рвуть. Там хлопці молодії кров
Так хочу повернутися додому. У церкву помолитися піти. За все , за все подякувати Богу. І в Ньому спокій згублений знайти. Так хочу я припасти
Ми 40 днів йдемо до Перемоги, І кожен день у сяйві прапорів, Вже бачимо ми звільнені дороги, Із синьо-жовтих любих кольорів. Милують серце кольори свободи,
Усім, хто лишився даху над головою Вибили очі у батьківській хаті, Зяє діра у боку. Як ви насмілились, орки прокляті, Шкоду зробити таку?! Плаче хазяйка,