українка - найкраща жінка | Ромен. Літературно-історичний альманах.

Здається, саме час

23.03.2025 Admin Матузок Любов, Поезія Leave a comment

Здається, саме час – є ручка, вільний аркуш, збляк позумент зразка всесвітнього письма. Окрилення печаль – нерукотворний тартар. В готичнім стилі – стіл, шпилі листівок

Моя любов до поезії Ліни Костенко абсолютна

21.03.2025 Admin Поезія, Публіцистика, Харченко Петро Leave a comment

У 1994 році Ліна Костенко дала згоду на обрання її академіком Української академії оригінальних ідей. Це анти-патонівська організація. Ліна Василівна відмовила бути членом академії, яку

Потоком ніжності, чи радості, чи болю

21.03.2025 Admin Кострова Юлія, Поезія Leave a comment

Потоком ніжності, чи радості, чи болю, З душі людськóї виринаючи нестримно, Немовби птах, що врешті вирвався з неволі, Поезія народжується дивна. Їй не властиві ні

Ніхто не захистить. Ти сам на сам.

01.03.2025 Admin Поезія, Позняк Надія Leave a comment

Ніхто не захистить. Ти сам на сам. Встаєш і йдеш під кулі, щоб не впасти. Не віддавай мене! – я не відддам, – бо чорний

Час біжить

01.03.2025 Admin Поезія, Топіха Ольга Leave a comment

До весни лишилися години. Час біжить, цей цикл не зупинить. Та весна засмучена, в тривозі, Поряд неї дрон страшний летить. Сльози накотилися на очі. Скільки

Піснями весни зацвітали

13.02.2025 Admin Поезія, Харченко Петро Leave a comment

Добірка пісень Петра Харченка Заманиха З трьох криниць нап’юсь водиці, Щоб горнувсь до лебедиці, До мого крила. Є ключ-квітка голубенька, Відімкну твоє серденько – Край

За мотивами поезій Анатолія Криловця

07.02.2025 Admin Поезія, Ромен Людмила, Ронделі Leave a comment

СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ Анатолія Криловця ЦИКЛ РОНДЕЛІВ * * * Страсну свічку удвох в негоду Захистімо крильми долонь. А. Криловець Я тебе, наче страсную свічку, Між

Оця війна думок моїх не вкраде

02.02.2025 Admin Дивослово, Лісненко Тетяна, Поезія Leave a comment

Оця війна думок моїх не вкраде І не затупить дронами пера. Хоч і в димах цвітуть ще ескапади, Та я любуюсь хвилями Дніпра. Моя весна

Промайнули літа, ніби клин журавлиний по осені

01.02.2025 Admin Москаленко Любов, Поезія Leave a comment

Промайнули літа, ніби клин журавлиний по осені. І несе течія незбагненно, невпинно кудись. Ми йдемо по стерні ноженятами босими, А душа, як той птах квилить:

Шкодую

29.12.2024 Admin Поезія, Тарасенко Олександра Leave a comment

Шкодую я дуже за тими роками, Коли я мовчала, а доля шмагала. Думки закривали ідею ключами. Поезія сохла, холола, дрімала. Життя визначає мені, що робити,