СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ Анатолія Криловця ЦИКЛ РОНДЕЛІВ * * * Страсну свічку удвох в негоду Захистімо крильми долонь. А. Криловець Я тебе, наче страсную свічку, Між
Позначка: українка – найкраща жінка
Оця війна думок моїх не вкраде
Оця війна думок моїх не вкраде І не затупить дронами пера. Хоч і в димах цвітуть ще ескапади, Та я любуюсь хвилями Дніпра. Моя весна
Промайнули літа, ніби клин журавлиний по осені
Промайнули літа, ніби клин журавлиний по осені. І несе течія незбагненно, невпинно кудись. Ми йдемо по стерні ноженятами босими, А душа, як той птах квилить:
Шкодую
Шкодую я дуже за тими роками, Коли я мовчала, а доля шмагала. Думки закривали ідею ключами. Поезія сохла, холола, дрімала. Життя визначає мені, що робити,
З неопублікованого
Музика плином на плечі, як руки дівочі, вляглась… Пари пливуть у легкій елегійній красі… Вальс, вальс, він до танцю запрошує вас, Всі у цім залі
У кожного із нас свої потреби…
У кожного із нас свої потреби… Вони з надії, радості, добра… Бо Господом нам послані із неба, Щоб милостива доленька була. Щоб кожен день нам
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, йшли дорогами крізь роки?
Пам’ятаєш, як ми, щасливі, Йшли дорогами крізь роки? І на двох мали спільні крила, І кохання в серцях носили, І торкалась рука руки… Спільне горе,
Не за градусом сенсу
Не за градусом сенсу , Цельсія, не за Біблією чи Торою народилася ця професія – переписувача історії. Щоб епоху нову улестити, науковці, вчорашні з сивими,
Ти подивись…
Ти подивись, яка таки краса! Поглянь, поглянь на вроду незбагненну! Чарівна, – мало сказано, дивись! На милість її дещо потаємну . Свій погляд приверни до
Здається…
Здається , світ із розуму зійшов. Безумство його котиться до краю. Що відбувається? Повір, що інший раз, Сама не розумію, і не знаю . Одні
Шелесне дощ осінній і холодний
Шелесне дощ осінній і холодний, Впаде на землю осені крило, Й розтане мить стривожена в безодні, Мов бабиного літа й не було… І клена лист
Монолог із Серпнем
Серпневий ранок, дякую тобі, За ніч, що тихо перейшла в світанок, За сни дитячі ніжно-голубі, За місяць ясний, що сховавсь за ґа́нок. О, Серпень, шлю