Обіймай мене, обіймай: невідомо, чи буде завтра. Вибухатиме світ-розмай нам назустріч, як ляже карта. Наше ложе тепер вночі — розкладне маломірне крісло. Тиша мертва… під’їзд
Позначка: українка – найкраща жінка
Україна у вишиванці
Стоїть у вишиванці Україна Над тисячами наших сіл і міст. А під ногами не земля – руїна, Але стоїть вона на повен зріст. На вишиванці
Біль
А на душі так холодно і зимно, Але не від зими і злих морозів. Душа щемить, а серце б’ється дивно – Війна гримить на Україні
Незвичайний і унікальний Вірш-анацикл, який можна однаково читати з обох сторін: у звичному напрямку (зверху вниз зліва направо), так і навпаки — знизу вверх, справа
Три роки, як немає сина…
Виконую прохання своєї подруги Каті Счастливцевої, написати вірша про її сина, Владислава Волинського, уродженця села Ярмолинці Роменського району Сумської області, якому з дня загибелі 10
Та не Боги ж ви, не Боги!
Стражданням, болями, страхами Нас хочуть вибити з землі, Спалити хочуть, та не вийде, Короткі душі в вас, гнилі! Ви стільки болю нам принесли. Ви скільки
Здається, саме час
Здається, саме час – є ручка, вільний аркуш, збляк позумент зразка всесвітнього письма. Окрилення печаль – нерукотворний тартар. В готичнім стилі – стіл, шпилі листівок
Моя любов до поезії Ліни Костенко абсолютна
У 1994 році Ліна Костенко дала згоду на обрання її академіком Української академії оригінальних ідей. Це анти-патонівська організація. Ліна Василівна відмовила бути членом академії, яку
Потоком ніжності, чи радості, чи болю
Потоком ніжності, чи радості, чи болю, З душі людськóї виринаючи нестримно, Немовби птах, що врешті вирвався з неволі, Поезія народжується дивна. Їй не властиві ні
Ніхто не захистить. Ти сам на сам.
Ніхто не захистить. Ти сам на сам. Встаєш і йдеш під кулі, щоб не впасти. Не віддавай мене! – я не відддам, – бо чорний
Час біжить
До весни лишилися години. Час біжить, цей цикл не зупинить. Та весна засмучена, в тривозі, Поряд неї дрон страшний летить. Сльози накотилися на очі. Скільки
Піснями весни зацвітали
Добірка пісень Петра Харченка Заманиха З трьох криниць нап’юсь водиці, Щоб горнувсь до лебедиці, До мого крила. Є ключ-квітка голубенька, Відімкну твоє серденько – Край