Хлюпоче річка про життя, Джерельну воду забирає. Тече в щасливе майбуття, І літо бабине спливає. Дощу у пригорщі налий. Душа вбирає все навколо. Осінню сповідь
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Хлюпоче річка про життя, Джерельну воду забирає. Тече в щасливе майбуття, І літо бабине спливає. Дощу у пригорщі налий. Душа вбирає все навколо. Осінню сповідь
Окремо від тебе, окремо від світу людського, Обдертий до нитки, ввібравши усю самоту, Я йшов перехрестям доріг, а докучливий спогад Ніяк не зникав, обернувшись на
Не бійся осені. У вічі подивися цій мудрій жінці — то, можливо, ти. Під віями обох — птахи пливуть у висі, до мису всіх надій,
Можно я вырвусь наружу? Эта тоска меня душит. Стены и своды разрушу. Мне здесь так тесно, так скучно. Можно я крыльям – свободу? Можно я
Осінні тумани… Густі й непрозорі… Лягають на землю, зникають в імлі. І світять у небі натомлені зорі, Та не дістається їх промінь землі. . Осінні
Нарис-опис Учасники пошукової групи Історико-краєзнавчого гуртка Роменського центру позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю: 1. Коваль Анастасія Віталіївна, 2001 р. н., учениця 6-Г класу
Любов, незрадлива до берегів Дніпра, вела крізь невимовні муки. О, скільки нині спочива в Бавнд Бруку Преславних наших дочок і синів! Свої таланти, силу, навіть
Небо зорями розквітло і дивилося привітно на вербу та на хлопчину, хто очікував дівчину!? В.Б. Літнє небо над полатавським селом Кліщинці палало зорями. По ньому
МЫ ОБНИМАЕМ ГОРОДА, шагами меряем. Читаем новые места, живем в преддверии. Спешим успеть увидеть все, чтобы запомнилось. И бросить мелочью в фонтан, чтобы исполнилось. Мы
*** Дзиґарів легка хода… Як пахне скошена трава! Як літо невловимо тане.
Я ніжності хотіла – як реформ для тіла й духу, звиклого до міці. Лапаті села, показні столиці – гул повнолюддя, рясноликий фон, на тлі –
Коридори школи, дух кориди… Ми – міцні, зухвалі й молоді. І майбутнє – легковірна риба, що ведеться на гачки надій. Ще укупі пияки й поети,