Любов, незрадлива до берегів
Дніпра, вела крізь невимовні муки.
О, скільки нині спочива
в Бавнд Бруку
Преславних наших дочок і синів!
Свої таланти, силу, навіть кров
Чужим країнам мусили віддати.
Та звідусюд вас кликав образ хати,
В якій лишили пам’ять і любов.
Петро РОТАЧ
Образ хати й справді кликав Леоніда Полтаву в Україну. Та життя промайнуло на чужині. Мріяв він і про пучечок волошок із рідних полів поблизу села Вовківці. Хотів, щоб ці синьоокі квіти були покладені на його «далекий гріб за океан…». На відкритті літературного музею Леоніда Полтави 11 вересня 2002 року в Пустовійтівській школі на Роменщині була присутня його названа донька Дарія Дика. І пучечок волошок полетів із нею за океан, щоб передати привіт від нашої землі талановитому українцеві.
Одним із перших про Леонарда Пархомовича (Леоніда Полтаву) робить у 1998 році повідомлення Петро Ротач у короткому біобібліографічному довіднику «Розвіяні по чужині». Тут же вміщені відомості і про його друга-земляка Йосипа Дудку. Потім були інші публікації та повідомлення. Про це можна довідатися, побувавши в музеї Леоніда Полтави. Чимало зусиль доклали й наші місцеві краєзнавці в пошуках матеріалів про долю уславленого земляка. Г.В. Діброва вмістив кілька його віршів у збірку «Пелюстки Ромен-цвіту», а О.В. Іващенко розшукав доказові документи про місце та дату народження Л.Пархомовича. Адже довгий час вважали Леоніда Полтаву вихідцем із Полтавщини. Зокрема, Калина Драгомирецька з Чикаго зазначала, що Леонід Єнсен (ще один псевдонім Л.Пархомовича) родом із Полтавщини, а науковець Ігор Качуровський вказував відразу на два місця – Любеч і Ромни на Полтавщині. Професор Іван Левадний дотримувався думки, що Леонід Полтава з’явився на світ у Ромнах, а вже Дмитро Чередниченко подає як місце народження с. Вовківці Роменського району (у 1921р. – Роменського повіту Полтавської губернії).
Спершу запит до районного РАГСу проблеми не вирішив. Подальші пошуки виявили записи про народження Пархомович Валентини Едуардівни, сестри Леонарда, у селі Вовківці, актовий запис № 68. Актовий запис № 16 повідомляє про смерть Любові Улянівни 15.11.1956р. Мова йде про рідних сестру й матір поета.
Народження Леонарда Едуардовича зафіксовано в міському РАГСі. Ці дані називають 18 серпня 1921року.
Краєзнавець-пошуковець О.В. Іващенко в статті «Штрихи до біографії поета Леоніда Полтави» («Визвольний шлях», листопад, 2002р.) радить саме ці відомості внести до наукового обігу на заміну старим, неправильним, за допомогою яких, імовірно, наш земляк вводив в оману КДБ.
У Роменському міському РАГСі виявлено запис і про ранню смерть рідної сестри Леоніда Полтави Валентини в 1945р. Померла від сипного тифу у 22 роки… Похована, як і мати, на кладовищі в селі Вовківці. Заяву про смерть зробила Пархомович Ядвіга Адамівна – тітка Валентини, що мешкала по вулиці Горького.
Упорядкуванням могил рідних Леоніда Полтави раніше займалася Оксана Сидоренко, цього року до ювілейних торжеств цю справу очолили поет-краєзнавець В.І. Клєйніх та педагог-краєзнавець Я.І. Стрепко.
Уже в перші роки незалежності в материкову культуру України повернулася творчість багатьох діячів мистецтва, які засяяли зірками першої величини. Із української еміграційної літератури повернулося й ім’я нашого видатного земляка, адже духовно він був завжди з Україною. І писав українською, і про Україну, і для України:
Бо усюди є така людина,
Що тобі на вірність присягла!
Прах Леоніда Полтави покоїться в центрі українського православ’я в Америці (українському Єрусалимі) Бавнд Бруці, що в штаті Нью-Джерсі. Поруч могили відомих українських діячів: державотворців, учених, служителів церкви, художників, музикантів, письменників. Імена похованих занесені до Синодика церкви – пам’ятника і їх поминають двічі на рік. Пам’ятник на могилі нашого земляка споруджений на кошти родини…
Виразне творче обличчя Леонід Полтава виявив у багатьох жанрах. Про це розповідають експозиції музею в Пустовійтівці. Тут зберігаються особисті речі письменника, речі побуту родини, книги із особистої бібліотеки. В унікальний довідник «Сто американських поетів» внесено й ім’я нашого талановитого земляка. Син Іван (у другому шлюбі з Галиною Вакер) став відомим істориком, філософом, науковцем. На одній із його книг – присвята-вдячність батькові… Названа ж донька Дарія Дика розповідала на відкритті музею, як батько любив усе українське. Навіть у харчуванні завжди в родині не забувалися вареники, борщ і сало… Дарія від матері навчилася вишиванню хрестиком. Їхні роботи демонструються на стінах музею. Улюблена сорочка-вишиванка Леоніда Полтави теж представлена в експозиції, а над нею – його портрет роботи роменського художника Сергія Півторака. Серед книг, що переправлені до нас із Америки, багато про розвиток космонавтики. Цим питанням цікавився, захоплювався Леонід Полтава. І, звичайно, слайди, пісні, касети… І все про Україну. Лібрето опер, які йдуть тепер у постановці різних театрів України.
У музеї поруч експозиції про життя і творчість Й.М. Дудки. У шкільні роки дружили, закінчили перед війною Ніжинський педінститут. Нині в Ніжині не забуті імена обох наших творчо обдарованих земляків. Студенти вивчають їхню спадщину. Із Чернігівщиною пов’язані останні роки шкільного життя Леоніда. Адже із-за репресії батька родині довелося переїхати до містечка Любеч. Можливо, старожили могли б там щось цікаве пригадати про життя Пархомовичів?.. Є ще багато недослідженого, не вивченого, не записаного. А час! Нещодавно відійшла у вічність двоюрідна сестра Леоніда Полтави Елеонора, що проживала в родині сина Едуарда Миколайовича в Ромнах.
Процес національного відродження українського народу вимагає якнайяскравішого включення художнього й наукового потенціалу, створеного українською мистецькою й інтелектуальною елітою у вільному світі, без ідеологічних утисків і обмежень, де єдиним критерієм була вільна й незалежна думка, художня якість і наукова правда. Це сприятиме відновленню нитки безперервності літературного процесу, утвердженню істини, що кожна гілка української літератури є частиною крони гігантського дерева нашої національної культури.
У вересні 1998 року Петро Ротач написав такі рядки:
Цей час настав! І прапори ясні
Цвітуть над Києвом, над українським краєм,
І Мати-Україна пригортає
Дітей, розвіяних по чужині.
Отож, запрошуємо до музею в Пустовійтівку! Цей скромний куточок пам’яті був створений завдяки фінансовій підтримці Дарії Дикої, удячного учня, вихованця Й.Дудки, письменника Росії Миколи Ничика та вчителів Пустовійтівської школи.
Матеріали шкільного музею, хоч і в неповному обсязі, та дають уявлення про творчий доробок розвіяних вітрами долі по світових обширах українців. Діаспора, серед яких і Леонід Полтава, пронесла чужиною свою незламну волю до перемоги та віру в Незалежність. Пишаймося, що серед них і наш земляк, який увесь свій талант присвятив Україні:
Щоб усі наші муки – оплатились до краю,
Щоб усі наші смерті – були для життя,
Щоб кордонів багнетів розсунулись стіни
І у рідне гніздо – позліталась сім’я…
Я щасливий за тебе, моя Україно, –
Воскресаюча Мати моя!
Музейні експонати скеровують увагу відвідувачів і на широкі зв’язки Леоніда Полтави з діячами української культури, однодумцями, патріотами. Тому треба рішуче відкинути псевдонаукове твердження про дві окремі літератури, тобто в Україні й діаспорі. У всіх цивілізованих країнах існує єдина література – та, що творилася вдома, і та, письменники якої змушені були творити далеко від рідного краю. Однією із ланок цієї єдиної всеукраїнської літератури є творча спадщина Леоніда Полтави. Завітайте до нашого музею, щоб переконатися в цьому!
Тамара МАРЧЕНКО,
вчитель, с. Пустовійтівка