НАМ ВСІМ іЗ ТОЇ ЧАШІ ПИТЬ Стою на кручі й на Дніпро дивлюся. Він не реве, не стогне. Він мовчить. Піду у Лавру помолюся: Навчи,
Позначка: Тарас Шевченко
Тарасові шляхи
Тарасові шляхи Мов ті роки, туманом вкриті, У душах згублені гріхи. Дощами, холодом умиті Лежать Тарасові шляхи. Колись давно, в далеку днину Він цю дорогу
«Ой думи, мої думи… » – плач Кобзаря
-Зажурився чом, Тарасе , Сумно голову схилив? -Якби міг – злетів, як сокіл , Якби міг – Дніпром б ревів. Схаменіться, люди добрі, Чи не
Феномен троїстості у творчості Тараса Шевченка
«Народе із трипільських запорогів, Древніший за святий Єрусалим, — Та скільки ж можна на чужих пророків Молитися, не вірячи своїм?!» (Борис Олійник, поезія «Прокиньсь нарешті»).
ДИВАК, НА ЯКИХ ТРИМАЄТЬСЯ СВІТ
Таких, як він, називають диваками. Непосидючий і допитливий, краєзнавець і книголюб, художник-аматор, шанувальник літературної спадщини Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, патріот України і свого
ТАРАС ШЕВЧЕНКО і ПОСУЛЬСЬКИЙ КРАЙ
ДО 200- ліття від ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА В. В. Бугрим, доктор філософії, член правління Всеукраїнского благодійного культурно-наукового фонду Т. Шевченка, академік Української міжнародної
Пророк
У Недригайлові ходила легенда про те, що коли в селищі встановили пам`ятник Шевченку, молодий художник став перед постаментом на коліна і … молився. Говорили, що
ТАРАСОВЕ СВЯТО
Після війни в Недригайлівську школу ходили учні з Червоної Слободи, Перетічок, Сакунихи, Курманів, Засулля, Кулішівки, Іваниці, Деркачівки. Мої однокласники приходили з Дремів і Терешок, з
ТАРАСІВ ВЕКТОР
Тітка Параска – тьотя Паша, так зазвичай називали її хлопчаки, була жінкою миловидною, з міцною статурою, живими очима, що світилися ласкою й добром і якимось
Рідна хата
Рідна хата Рідна хата – колиска родини, Діду й татові мила була, Під причілком щороку калина Білим цвітом весною цвіла. А по осені кетяги стиглі
ТЕЧЕ СУЛА…
БЕРЕЗНЕВА ЗИМА Зима повернулася знову, Засипала снігом стежки. Я з березнем маю розмову: – Чому воно все навпаки? Весни ніби вже дочекались, І сонце прогріло
Дніпро нахмуривсь…
Дніпро нахмуривсь… Дніпро нахмуривсь, брови – кручі, Шумить і піниться, як віл реве. Довкола нього діти сучі Суспільство вибудовують нове. Жива природа – кладовище, Для