Передслово до читача Моя колиска – хутір Немудруї. Серце співає, коли сонечко висвітлює душу, радіє дню, в якому живеш. Саме у піднесеному стані душі були
Категорія: Косенко Яків
|
Моя колиска – хутір Немудруї. Серце співає, коли сонечко висвітлює душу, радіє дню, в якому живеш. |
Дніпро нахмуривсь…
Дніпро нахмуривсь… Дніпро нахмуривсь, брови – кручі, Шумить і піниться, як віл реве. Довкола нього діти сучі Суспільство вибудовують нове. Жива природа – кладовище, Для
Чорнобривці – мої українці
Красень-місяць Красень — місяць, діви – зорі, Ти, мов з марева ночей… Тінь куняє на заборі, Насвистівся соловей. Знаю, ти чекаєш, люба, Хоч від праці
Мама Марія
Пахне призьба Пахне призьба свіжою глиною, З бовдура дим ковиля, Мама ідуть з диво-жоржиною, Літо знімає бриля. Сяє сонце, ні хмарки, ні вітру. Боже, яка
