Молитва Матінко Божа, Ти також матуся, Матінка божого сина Ісуса. Просимо щиро: На землю з’явися, За правду, за волю, За нас заступися. Правду зганьбили, Волі
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Молитва Матінко Божа, Ти також матуся, Матінка божого сина Ісуса. Просимо щиро: На землю з’явися, За правду, за волю, За нас заступися. Правду зганьбили, Волі
БЛАГАННЯ Слава Україні і героям слава! Україна наша – сильная держава. Де ти не родився, де не проживав, Матір-Україну ти не забував. Не забув червону
Минають дні… Минають дні, минають ночі… Опале листя шелестить. У сні твої я бачу очі. І уявляю лиш на мить Тебе з собою поруч, мамо.
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ Зустрілись два брати, в похилому віці. Не бачились більше, як десять років. Слабенькі такі, мов підстрелені птиці, Хвороби дошкулюють з різних боків. Зустрілись
ВКРАЇНО МОЯ Вкраїно, Вкраїно, лебідко моя, Чом в тебе заплакані очі? Тому, що так стогне луганська земля, Палає Донбас серед ночі? Вкраїно, ти славний квітучий
(Війна на Україні, на Роменщині) Вогневий вал Великої Вітчизняної війни двічі прокотився українськими землями, не минувши жодного населеного пункту понівечивши долі десятки мільйонів людей. Протягом
В Заксенхаузене* тишина теперь… Но для туристов здесь открыта дверь. «Под сенью бранденбургских сосен» В невзрачном Ораниенбурге – осень. Лишь на воротах: «Труд – освобождает»**
БУЛИ У МАМИ ДВА СИНОЧКИ Росли у мами два синочки, Міцні, біляві, як грибочки. Матуся вчила діток жити: Допомагати і дружити. Та розійшлись синочки з
Давай, Прокофий! Устал я. Что ли выпить кофе… Не надо кофе. Глоток вина… Зайди, зайди, сосед Прокофий! Надень медали и ордена. Ты был боец. Боец
Люблю деревню русскую І хати українського села. Во ржи тропинку узкую І стежку, що через жита вела. И васильки, и колокольчики степные. Волошки і дзвіночки
Як матері дітей своїх чекали… Вони щодня їх виглядали, А що в живих немає, бач, не знали. Солдат-листоноша ішов через поле. Він ніс у село
9 Травня… Уже в сімдесятий раз ми відзначаємо цей незвичайний день. Незвичайний, бо поєднує в собі не лише почуття гордості й торжества від перемоги над