А ти - солдат?

Давай, Прокофий!

Давай, Прокофий!

Устал я. Что ли выпить кофе…
Не надо кофе. Глоток вина…
Зайди, зайди, сосед Прокофий!
Надень медали и ордена.
Ты был боец. Боец от Бога!
Тобой гордилась вся страна.
Ты видел много. Судил ты строго…
И помнишь, кто она – война.
Ты не стрелял из «Градов», «Буков» …
Винтовка, рукопашный бой.
Завоевал ты Мир для внуков,
И мы гордимся, старик, тобой.
Но не понять тебе расклада
Заокеанской частоты…
Твой горький «мат» сильней приклада.
И без стеснения им кроешь ты.
Давай, Прокофий, за удачу!
– Бытует, за неё не пьют…
– Тогда за тех (Вот незадача!),
За тех немногих, что «своих» не бьют.
Июль,2014г.

Пам’ять про героя

Вічний вогонь палає біля могили Невідомого солдата.
Біля могили моїх земляків.
У Салогубівці* сьогодні також дата.
Герой війни Кузьма Гнідаш з буремних тих років
Окинув поглядом сучасну нашу долю –
За що віддав він молоде життя своє,
Аби не «скреготав» народ від болю,
Пригнічення, що гірше пліті б’є.
Чи не хотілося йому кохати
І перехоплювати погляди дівчат?
Дітей зростити, потім біля хати
Зі школи зустрічати онучат?
Хотілося! Та почуття обов’язку святого
До Батьківщини, до людей було понад усе.
Тож кожний з вас пишається нехай від того,
Що пам’ять про Героя через роки несе!

*Салогубівка – село в Роменському районі.
25 жовтня 2011р.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *