Я ВСЕГДА БЫЛ ТАКОЙ Леонову Вячеславу Николаевичу Развязали мне руки и дали мне хлыст, Чтобы я отхлестал, отхлестался. Я всегда ненавидел чужие углы, Потому-то нигде
Позначка: Пам’ять
Мріє сонно трава біля річки
Мріє сонно трава біля річки Про яскравий від сонця промінчик Про туман, який вранці розтане Та сміється в траві стрикоза Що не впала ранкова роса
ВОЛОШКОВІ ЛІТА
ВОЛОШКОВІ ЛІТА Волошкові літа, волошкові, Дай мені в них поринути знов. Дай зігрітись тією любов’ю, Що колись так бентежила кров. Знов в очах твоїх бачу
о.г.с.
Нема дороги для брехні В країну щирого кохання, Де дві душі – одна в одній, Де погляд – вичерпне зізнання. Де тяжкий подих – чийсь
Козацький оберіг
Козацький оберіг Де зір ясних блукають табуни І сонце, наче квітка хризантеми, Пишаються калиноокі дні В козацьких оберегах і знаменах. Де жита ще не скошений
Останній лист
Останній лист Так вже судилося, що я тебе не пам’ятаю, тату. Досить маленькою була, коли ти був живий. Не довелось мені як донечці тебе ласкати
Люблю
Средь женщин тех, которых знаю, Я выбрал именно тебя. И как мальчишка до сих пор страдаю, Ревную, мучаюсь любя. Люблю тебя я вот такую –
Твій погляд
Твій погляд Твій погляд, сумний і печальний, Зловила я на собі. Свій, ніжний й прощальний, Подарувала тобі. Погляд лиш твій – іскринка, Разом з моїм
Бумажный роман
Я милому простила всё – Страданья, слёзы, униженья … Как много надо нам терпенья, Чтоб осознавши и простив, Начать с нуля, собрав осколки, И в
Я залишилася з думками наодинці
Життя Усе минає – горе, страх і сльози, Все відступає – зрада, відчай, біль. Проходить дощ і замовкають грози, Сніг розтає, вщухає заметіль. Минає свято
Головне
Верби Місяць небо зорями Першими уткав. Я стояв під вербами І тебе чекав. Вітерець між вітами Тихо шелестів, Думами барвистими Я тебе хотів. Вже давно
Гімн бджолі
Я жалкую, що так трапилось в житті – Снігопад на нашу осінь налетів. Я від снігу захистить тебе не зміг. Впав на скроні сивиною білий