БУЛИ У МАМИ ДВА СИНОЧКИ Росли у мами два синочки, Міцні, біляві, як грибочки. Матуся вчила діток жити: Допомагати і дружити. Та розійшлись синочки з
Позначка: Мати
Як матері з війни дітей чекали
Як матері дітей своїх чекали… Вони щодня їх виглядали, А що в живих немає, бач, не знали. Солдат-листоноша ішов через поле. Він ніс у село
КАЗКА ПРО ВІЙНУ
Я з п’ятирічним сином розмовляла про Україну: в нас вона ж одна. Та враз мене дитиночка спитала: – Скажи, матусю, що таке війна? Неначебто холодною
Сторінка долі
Сторінка долі Перегортаю сторінки своєї долі – І постають картини минулого буття: То чую тихий шелест колосків у полі, То вітру в комині пронизливе виття.
Музика дощу
Храм душі Тримаймо храм душі у чистоті, Щоб світло з нього завжди пломеніло І сяєвом своїм того зігріло, Кому нестерпно холодно в житті. Коли панує
Холодні роси
Новела Ганна чекала синів. Всім трьом направила телеграми: «Терміново приїздіть. Помер батько». Уже й вечоріло, а синів все не було. – Мабуть, не приїдуть, –
Мамина печаль
Рідна мова Живи, рідна мово, Як сонечко в небі, А ми, мов пташки до гнізда, Так до тебе. І радуй ти людям серця, Їхні й
Балада про матір
Край села стара хатина, Вщент заповнена людьми, Гірко свічка восковими Обливається слізьми. Вся кімната оповита Чорним кольором хустин. Біль і горе, наче свита, Коло тихих
Два солдати
Два солдати Після грізної битви Два солдати сиділи Край дороги, де зріла трава. Два бійці між собою Тихо щось говорили, І тремтіли в повітрі слова.
Безсонні ночі українських матерів
Безсонні ночі українських матерів …Я знаю, як пишуться вірші, Коли сон у нічку не йде. Коли думи й думки все більші, А там і вранішнє
ЩО ЦІННЕ Я ПРИДБАЛА ЗА ЖИТТЯ?
ПОЧЕМУ? И почему же мне так больно на душе, А на глазах непрошенные слезы? То ль это нервы так слабы мои уже Иль неблагоприятные прогнозы?..
У МЕНЯ ЕСТЬ ВНУЧКИ
Посвящаю своим внучкам: Екатерине – ко дню 17-летия, Евгении – ко дню 25-летия Внучки любимые есть у меня: У дочери – русая, у сына –