Жіноча гідність

ЩО ЦІННЕ Я ПРИДБАЛА ЗА ЖИТТЯ?

ПОЧЕМУ?

И почему же мне так больно на душе,
А на глазах непрошенные слезы?
То ль это нервы так слабы мои уже
Иль неблагоприятные прогнозы?..

Перебираю в мыслях – где права, где нет,
Пытаюсь оправдать я свой поступок.
А стоит ли? Каков мне ожидать ответ?
Кого спросить мне – сердце иль рассудок?

Попробуй разберись, где истина, где фальшь,
Где ласку применить, а где и строгость?
Чего же, мать, ты только нынче не отдашь,
Чтобы в родных глазах прочесть покорность.

Но не всегда тебя воспримут и поймут,
Твое добро расценится иначе.
А сердце и душа твои так верят, ждут,
Чтобы Господь путь верный обозначил.

26.XI.2013 г.
С.-Петербург

ЩО ЦІННЕ Я ПРИДБАЛА ЗА ЖИТТЯ?

Напевно, час настав себе спитати,
Чи гідно прожила своє життя,
Що зможу я нащадкам передати,
А що візьму з собою в небуття?

Чи правильно, чи ні, – Господь розсудить.
Ми всі у чомусь винні перед ним.
Якщо дрімає совість – хай розбудить:
Не впоратись із нею нам самим.

Було усе: і радість, і страждання.
Що цінного придбала за життя,
Роздам усе без жалю і вагання,
Аби не відчувати каяття.

Свою любов і думку наймудрішу
Я дітям залишаю назавжди.
Для матерів – це, мабуть, найцінніше.
Живи, любове, тут, не підведи!

Я щедрістю ще збагачу природу
І доброту посію, щоб зійшла.
Для друзів тих, що у вогонь і в воду
За мене підуть, вірність зберегла.

Онукам усмішку я подарую.
Вона не зникла поки що кудись.
Шкода, нікого вже не зачарую
Красою, що була в мені колись.

Хоч не важливо, чи красивий зовні:
В душі та серці – істинна краса.
Чому ж це очі, сліз зрадливих повні,
Так гірко дивляться у небеса?

Мабуть, болюче серцю щось згадалось?
Розтоптана краса моя була.
За все життя журба не вгамувалась,
За все життя – на скронях сивина.

Коли душа моя відійде в вічність,
З собою що узяти в небуття?
Собі залишу я жіночу гідність
І добрий спомин про своє життя.
01.2014 р.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *