Країно моя калинова Країно моя калинова, Люблю твої доли й поля. Ти ніби зоря вечорова, Що світить для мене щодня. Люблю я у росах світанки,
Позначка: Любов
Летіли лелеки
Лебедина вірність Кружляла в небі лебедина пара, Вона танок закоханих вела. Та раптом налетіла грізна хмара І обпалила дужих два крила. Лежав у травах лебідь
Музика дощу
Храм душі Тримаймо храм душі у чистоті, Щоб світло з нього завжди пломеніло І сяєвом своїм того зігріло, Кому нестерпно холодно в житті. Коли панує
Скажу себе
Желания О, сколько горя мы узнали! Что пожелать на Новый год? Хотим мы то, чего желали: Пусть светлых дней придёт черёд! Чтоб не тревожилась отныне
ПОТЯГ
Як захочу від Тебе до іншої йти В її звабливо-хтиві світи, Ти спокійно без крику та плàчу Поцілуй мене… Так… на удачу… Поцілуй мене ТАК
Мамина печаль
Рідна мова Живи, рідна мово, Як сонечко в небі, А ми, мов пташки до гнізда, Так до тебе. І радуй ти людям серця, Їхні й
ХОТІВ ПОЇХАТЬ
Якби Всевишній не створив мене, Якби мене батьки не народили, Ти іншого б, голубонько, любила, Ти з іншим би пізнала неземне… …Якби ж Тебé Господь
НЕ ІДІТЬ ЗАВЧАСНО
Не уявляється мені душа без тіла… Напевне, це субстанція якась незрима, нечуттєва, замертвіла, безлика, без облуд і без окрас. Душа без тіла – без біди
Із інших я світів прийшла сюди
Осінь – пора золота для жінок Кружляє листя над майданом, Хмари віщують танок для дощу. На побачення я тобою не звана. І тебе вже, мабуть,
Місто кохане моє
Місто моє веселкове, Місто моє барвінкове, З дитинства тобою захоплена я. Де б не була я, Де б не жила я – Завжди з тобою
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Сон дитинства
Ясенем стану На довгій дорозі, Де поле широке, Де трави розлогі, Де пісню у небі Жайворонок співає. Ітиме прохожий Мене привітає, Зморений, сяде, Щоб відпочити.