Коли 22 червня 1941 року вибухнула Велика Вітчизняна війна,Роменський райвійськкомат зразу не призвав мене в армію, оскільки я знаходився там на обліку у званні військтехніка
Позначка: біда
ПРАПОР УКРАЇНИ
Україна Україна – велика й могутня. Україна – свята й самобутня. Потопає у травах і квітах, Ще й Тарасові зна заповіти. Тут є люди і
ВІДГОЛОСКИ
Розсипалась росою по траві Сльоза уже минулого сторіччя, Здається, що і край мій овдовів І вже не має власного обличчя. Блукаючи у травах у гірких,
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ Зустрілись два брати, в похилому віці. Не бачились більше, як десять років. Слабенькі такі, мов підстрелені птиці, Хвороби дошкулюють з різних боків. Зустрілись
Допомога роменців фронтові у роки Другої світової війни
Під час відступу німецькі окупанти висадили в повітря два парових млини, електростанцію, залізничний вокзал, паровозне і вагонне депо, махоркову фабрику, складські приміщення колишнього торгового ряду,
В Заксенхаузене тишина теперь…
В Заксенхаузене* тишина теперь… Но для туристов здесь открыта дверь. «Под сенью бранденбургских сосен» В невзрачном Ораниенбурге – осень. Лишь на воротах: «Труд – освобождает»**
