Під час відступу німецькі окупанти висадили в повітря два парових млини, електростанцію, залізничний вокзал, паровозне і вагонне депо, махоркову фабрику, складські приміщення колишнього торгового ряду,
Позначка: біда
В Заксенхаузене тишина теперь…
В Заксенхаузене* тишина теперь… Но для туристов здесь открыта дверь. «Под сенью бранденбургских сосен» В невзрачном Ораниенбурге – осень. Лишь на воротах: «Труд – освобождает»**
Солдат – всегда солдат
Ветеранам Отцу моему Георгию Петровичу Донецкому Убит ты не был на поле боя. Ты просто умер, проносив в себе осколки тридцать лет. Но я горжусь,
Спогад
Сидить стара бабуся, замотана в кожусі, сидить собі у ліжку, гортає тихо книжку. Життя її побило, та духом не зломило. Усміхнена і досі, хоч дев`яноста
КАЗКА ПРО ВІЙНУ
Я з п’ятирічним сином розмовляла про Україну: в нас вона ж одна. Та враз мене дитиночка спитала: – Скажи, матусю, що таке війна? Неначебто холодною
ЗАХВОРІЛА МОЯ УКРАЇНА
Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Катинь
Стою мов скеля непорушний П. Г. ТИЧИНА Стіни-ґрати, поряд кат. Принизливо і на колінах Стоїш ти. В голову наган Тобі смертельно дихав. Удар, знову удар,
ПАМ’ЯТІ МАМИ
ВОСПОМИНАНИЕ Февральский день. Мы – в поезде из Петербурга. Притихла у окошка я. Мелькают рощицы, берёзы, ели, А мне в них видится вуктыльская земля: Тайга,
Предчувствие войны
Мне думать больно Россия! Остановись! Ты не тиран! (П. Акимов) Из гнусной лжи и устремлений Порой рождается тиран. Мир разрушая без сомнений, Он оживляет сотни
Дзвони Чорнобилю
Дорога, дорожка, дорога моя… Отцу Михаилу посвящается. Дорога, дорожка, Дорога моя! Далекие страны, Родные края! Верстою встречали, Манили меня, И горькой, и сладкой Печалью звеня.
УКРАЇНА НЕ ЗГИНЕ
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
Роменщина у час окупації – продовження
3 березня 1942 року каральним загоном в селі Талалаївка була заарештована група радянських активістів. Увечері того ж дня під час їх конвоювання до міста Ромни
