Захворіла моя Україна, Із Дніпра голубими очима, Із карпатських річок голосочком, Із гірського намиста разочком, Із косою, з морськими вітрами, І волоссям, що пахне степами…
Позначка: біда
Катинь
Стою мов скеля непорушний П. Г. ТИЧИНА Стіни-ґрати, поряд кат. Принизливо і на колінах Стоїш ти. В голову наган Тобі смертельно дихав. Удар, знову удар,
ПАМ’ЯТІ МАМИ
ВОСПОМИНАНИЕ Февральский день. Мы – в поезде из Петербурга. Притихла у окошка я. Мелькают рощицы, берёзы, ели, А мне в них видится вуктыльская земля: Тайга,
Предчувствие войны
Мне думать больно Россия! Остановись! Ты не тиран! (П. Акимов) Из гнусной лжи и устремлений Порой рождается тиран. Мир разрушая без сомнений, Он оживляет сотни
Дзвони Чорнобилю
Дорога, дорожка, дорога моя… Отцу Михаилу посвящается. Дорога, дорожка, Дорога моя! Далекие страны, Родные края! Верстою встречали, Манили меня, И горькой, и сладкой Печалью звеня.
УКРАЇНА НЕ ЗГИНЕ
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
Роменщина у час окупації – продовження
Суд над бандитами в Ромнах 1960 рік. Проводився в старому клубі гардиннотюлевої фабрики. 3 березня 1942 року каральним загоном в селі Талалаївка була заарештована група
Мои неповторимые года
Мои неповторимые года Проносятся, как птицы вереницей. Лишь память сохранит мне навсегда Друзей ушедших дорогие лица. По детству как катком прошлась война, Хлебнул я горюшка