Стоять на висотах скіфські могили, Притулок знайшли в них скіфські вожді. Блукали ці люди, їх воля манила – Землю любили, гартувались в труді. На моїй
Ромен. Літературно-історичний альманах.
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
Стоять на висотах скіфські могили, Притулок знайшли в них скіфські вожді. Блукали ці люди, їх воля манила – Землю любили, гартувались в труді. На моїй
МИНУВШИНУ ЗАБУТУ ПОВЕРТАЮ. Я знов з тобою , древній град, Землею рідною милуюся святою! Неначе у квітучий Райський Сад Вознеслася душа Покровською горою! До твого
О, как же мало осталось их у нас, Болезни, старость подкосили их. Седьмой десяток лет пошел, как пробил час Конца времен кровавых и лихих. Вы
Біля Вічного вогню Вічний вогонь — пам’ятник древнього міста В зажурі сумній-обеліски, могили. Святе, ніким незабутне траурне місце. Заплакані квіти доземно схилились. Дев’ятого травня сюди
26 квітня значиться у календарі як День Чорнобильської трагедії, пам’ять про яку відгукується болем у наших серцях. Чорнобильске лихо не дають забути міста і села,
Саме так сказано про Івана Рішняка – громадського і політичного діяча, вченого і практика, заслуженого працівника сільського господарства України, Посла миру в «Золотій книзі української
Сьогодні гостем нашого журналу є Іван Миколайович Рішняк, голова ДАК «Хліб України», депутат Верховної Ради України ІV скликання, людина, котра відігравала і відіграє важливу роль
По всіх усюдах на Іллі, з славетного торгами, Неначе решетом насіялось малечі. Слухняністю, проханнями, бувало, і сльозами Досягла мрії заповітної вона, дісталася з далечі. Щасливі
Вельмишановні мешканці древнього міста Ромен та Роменського району! Керівники міста та району, депутати міської, районної та сільських рад! Керівники та члени осередків політичних партій, громадських
Лечу… Все кличе ластів’їний щебіт у той дитячий літокрай. Тож знов лечу, лечу до тебе — моє ти серденько не край. Заглядає подвір’я пустка в
Кислиця Ти знов говориш про столицю Про ніч, про Місячну сонату. А я люблю оцю кислицю, Що підпирає нашу хату. Ти вже нераз казав: ,,Зрубати.
Новій Греблі 1. У тім селі, де я росла колись, Жили дерева добрі і ласкаві . Якщо одне галузки опускало – Його втішало інше :