Торкаючись усього літературного, поетичного надбання всіх поколінь роменців, зібраного у проекті (макеті) майбутньої книги, який здійснюється Стрельченком Григорієм Степановичем при підтримці творчого колективу літературно-історичного альманаху „Ромен”, не можна не звернути увагу на силу, енергетику, символізм землі Роменського краю, історія якого сягає в глибоку давнину.
Багато творчих людей-уродженців Ромен та землі роменської, пояснюючи свої творчі здобутки, наголошували на тому, що їх надихає на творчість наш край, його природа, його народ, історія,культура, його духовна велич.
Можливо, так воно і є, а, можливо, причиною всього є любов до своєї малої батьківщини, яку випестили в нас наші матері на основі віковічних страждань, боротьби за волю, за краще життя, ностальгії за минулим і майбутнім.
Мабуть, причиною всього є якась ще недосліджена сучасною наукою біоенергетика, яка віками накопичувалася роменською землею від народів і культур, які мали на цій землі свій прихисток у різні часи її історії.
Відомо, що молекули води здатні накопичувати і передавати інформацію про вплив на них звуків, явищ природи, фізичних явищ, голосів людей, всього живого.
Скільки людської крові і поту пролито на цій землі, яку інформацію залишили вони, оскільки в основі їх все та ж вода.
Але найціннішим інформаційним скарбом є людська свідомість, людська пам’ять про події, вияви культури, явища творіння людського розуму та людських рук.
Саме ця книга стане роменською енциклопедією літературної творчості наших земляків, яка має донести до майбутніх поколінь інформацію про своїх пращурів, їх життя, їх здобутки, мрії і надії.
Сама назва нашого міста – Ромен є символом, який має магічну силу, велику нерозгадану таємницю, яка манить допитливих людей у вирій минувшини і в той же час навіває романтизм і передчуття майбутнього. Ромен є історичним відлунням великого священного Риму. Ще в «Слові о полку Ігоревім» літописець викарбував тогочасну назву нашого міста – Рим. На древньогрецькій мові Рим звучить як Роме. В англійській мові слово Romen (українською Ромен) означає римлянин або католик. Історична версія про назву нашого міста від назви квітки ромен-цвіту не витримує ніякої критики.
Вперше в українських літописних творах слово ромен-цвіт з’явилося лише у 17 столітті нашої доби. І назва цієї квітки означає римська квітка.
Слово Рим було магічним символом для багатьох народів, які хотіли стати Римом, бо хотіли мати таку ж силу, велич, багатство, культуру.
Костянтинополь називали другим, східним Римом, московські царі Москву називали третім Римом, а деякі себе прямими нащадками Ромула. Німці свою середньовічну країну називали Священною римською імперією.
Виходячи з науково обґрунтованої версії, багатьма вченими – скіфологами визнано, що під час Скіфської держави саме в роменському Посуллі, де є найбільші царські, скіфські кургани. і був політичний центр, тобто столиця Скіфії, названа грецьким істориком Геродотом священною землею Геррос.
Очевидно, могутні скіфи, які підкорили землі від Алтаю до південної Румунії, південної Туреччини дуже бережно ставилися до появи на історичному горизонті Риму. Надаючи велике значення символіці, скіфи, бажаючи досягнути величі Риму, теж могли назвати свій політичний центр Римом, який у подальшому трансформувався в Ромен.
Ряд учених виводять спорідненість скіфів з етрусками, які разом з латинами заснували Рим у 753 році до нашої ери і втратили владу над Римом у 510 році до нової ери. Подальша доля етрусків істориками не досліджена. В той же час розшифрування письмен етрусків зроблені вченими різних країн свідчать про слов’янські корені їх мови.
Українці багато віків наше місто називали Роменом (Ромен). Лише в другій половині 19 століття, а офіційно після 1930 року місто отримало русифіковану назву Ромни на кшталт Лубни, Ливни і т. і.
Старовинний герб міста із зображенням мальтійського (масонського) хреста на вершині піраміди як символ влади був змінений у 1782 році, за указом російської імператриці Катерини 11, на зображення могили з мальтійським хрестом.
Очевидно, така заміна не була якоюсь помилкою придворних геральдистів і самої імператриці. Обожнюючи свого діда, як великого господаря російської імперії – Петра 1, історію його царювання, вона свідомо утворила символ для міста Ромен такий, який би вічно мстив і нагадував роменцям про їх зраду і підтримку Гетьмана Мазепи і шведського короля Карла Х11 під час Північної війни і показував, що їх чекає за зраду „могила і хрест”.
Інколи ми в суєті суєт не надаємо значення символам, що нас оточують і як вони впливають на нашу свідомість, наші дії, на наше життя.
Сучасний прапор і герб міста Ромен були відтворені на історичних символах Роменською міською радою у 1995 році, коли головою міськвиконкому був Адрусенко В.М.
Мені, будучи Роменським міським головою у 1998 році, довелося організовувати освячення цього прапора і герба, яке вчинив священик Вознесенської церкви отець Іоан, в миру Іван Кавчак.
Але наступний глибокий аналіз нашої символіки і назви нашого міста наштовхнув на думку: що це за трагічні символи, до якої мети вони повинні спонукати громаду, до могили з хрестом, до покори, до послушання і страху, до смерті?
У жодного міста України на гербі немає зображення могили. Зображення самого хреста не викликає сумнівів, і він має залишитися в гербі міста.
Виникає філософське питання – чи не є в якійсь мірі причинний зв’язок між міською символікою і фактичним безпрецедентним занепадом економіки, культури і духовності міста. Фактично місто втратило всі ознаки міста обласного підпорядкування, воно перетворилось в один стихійний базар і зменшується з катастрофічною швидкістю. Сьогодні реальна чисельність населення міста 37 -39 тисяч чоловік, коли у 1989 році вона сягала майже 60 тисяч.
Безперечно, основною причиною цього занепаду є людський фактор, рівень професіоналізму і відданості місту місцевих урядовців і самої громади.
Але все-таки варто громаді міста, міській раді, осередкам політичних партій і організацій визначити і змінити пріоритети щодо реанімації місцевої економіки і культури і створити нові сучасні символи міста: герб, прапор, гімн.
Такі символи, які б закликали до великої мети, до оптимізму, віри у власні сили та можливості досягти поставленої мети.
Для цього варто оголосити конкурс на кращий герб, прапор і гімн міста і ініціатором такого конкурсу міг би стати літературно-історичний альманах „Ромен”.
Треба розгорнути загальноміську кампанію по поверненню місту її історичної назви – Ромен.
Певен, це спонукає нашу славну громаду схаменутися, оглянутися і припинити пливти за течією історії, а чітко і злагоджено, талановито і професійно вести у майбутнє наш корабель, назва якому – Ромен.
Виконавчий директор Роменського міськрайонного
відділення Фонду культури України, правозахисник
Віктор Стрельченко.