А на душі так холодно і зимно,
Але не від зими і злих морозів.
Душа щемить, а серце б’ється дивно –
Війна гримить на Україні й досі.
І руки опускають в безсиллі:
Сльозами умивається мій край.
Куди ж поділись дні спокійні, мирні?
Де ж те життя, яке ми звали Рай?
Хтось у війні шукає шлях до влади,
Хтось до багатства, хтось там бізнесмен.
А люд простий нічому вже не радий,
В очах його лиш біль гіркий і щем.
-Чому, скажіть на милість, добрі люди,
Повинен хтось платить своїм життям,
А хтось шукає користь скрізь і всюди?
Й таких нахаб хватає тут і там.
В війни тенетах наші хлопці і дівчата,
Жінки, батьки, брати і просто діти.
Вони вночі і вдень стоять на варті,
Щоб ми могли з вами життю радіти.
Ці люди в нас вселяють віру
У день прийдешній, світлий без війни,
Бо мають мужність і терпіння міру.
Нас захистити зможуть лиш вони.
Народ Вкраїнський їм віддячить щиро
За втрати, біль, зневіру і смертя.
Війна завжди закінчується миром.
Над Україною підніметься наш Стяг.