Подвійний акро-рондель
А я жила, а я цвіла! Цвіла!
Я для народів злагоди бажала!
Жаліла всіх, любила, шанувала!
Ич, горе сталось! Ворога знайшла…
Лихий і підлий — скільки в ньому зла!
Аж ллється яд з його страшного жала!
А я жила, а я цвіла! Цвіла!
Я для народів злагоди бажала…
Цей біль і жах… Руїни і тіла.
Війна нещадно била і вбивала.
І ворогу моєму все замало —
Лютує, хоче знищити до тла…
А я жила, а я цвіла! Цвіла…
І гарна, і пʼянка — красу я мала,
Горіла в мріях, щастя планувала,
А зараз я киплю, немов смола…
Ридання, плач… І сльози, мов зола,
Не тліють більш… Їх кількість вже лякала.
А я жила, а я цвіла! Цвіла…
І гарна, і пʼянка — красу я мала,
Планує кат, щоб все я віддала,
Язик нам свій навʼязує зухвало,
Не дамся, кате, ні! Стою! Не впала!
Колись скажу, здійнявши два крила —
А я живу! Я знову розцвіла!