Стальні серця сьогодні в українців.
І нерви також, світе, запевняю.
Ти бачиш все, але мовчиш, мовчиш!
Чого ти, світе, ну скажи, чекаєш?
Чого чекаєш, світе, я не знаю?
Погоди з моря, землетрусу в мізках?
Чи виверження з надр землі вулкану?
Часу немає щось чекати більше.
Горить земля. Гасити, знай, потрібно.
Земля вся стогне, світе, під ногами.
А небо плаче, плачуть всі ікони.
Якими прикриваєшся ” богами”?
Стальні серця всі мають українці.
Мов сталь, всі загартовані. Тримайся!
Тримайся, Україно, як не гірко!
Але ніколи, чуєш, не здавайся!
Чого очікуєш від болю українця?
Чого очікуєш від вбитого дитяти?
Чого боїшся москалів і лижеш
Убивцям світу, боляче, всім п’яти?
Чого чекаєш, світе, я не знаю?!