То що є Мир? Чи тиша порожнечі,
де вже не чуть ні музики й пісень?
Чи спокій – у ярмі який від втечі,
тримає Душу й Серце в холоднечі?
Немає Миру без Відваги й Честі,
щоб страх і зрада зникли назавжди.
Бо Справедливість – це зусилля в Щасті,
що землю вивільняє від напасті.
Мир Справедливий – не мовчання ночі,
не мерехтливий вогник у пітьмі.
А Промінь, що крізь бурю вельми схоче,
Світилом випалить морок охоче.
Бо кожна Правда – Меч є за плечима.
щоб Мир стояв, немов гора незмінна.
Гартована війною – незборимо.
І для обох сторін був добре зримо.
В Свободу віра – лук, а Правда – стріли,
що ціль знаходять навіть в темноті.
Вони, як зброя, у руках умілих,
щоби лишились в мирній самоті.
І тільки там, де Сила є Правдива,
Мир проростає з коренів мети.
А кривда, мов пісок, розсіяно ігрива,
завжди, щоб пам’ятала: «Хто є Ти»!
А Перемир’я – Мир не означає,
хоча і Сили, і ресурси зберігає.
Бо ворог одну / п’яту територій,
вже захопив в реальності суворій.
То як же можна землі повернути? –
це важко дипломатії збагнути?
А Миротворчий контингент з Європи, –
хай займе по кордону всі окопи.
Воєнна міць – потрібна як ніколи,
допоки є ще вороги навколо.
Військова міць – це козир перемовин,
Безпеки – в перспективі й Оборони.
Мо’, філософія як мудрість всепланетна,
над «і» всі крапочки розставить.
Можливо, навіть буде вже сюжетно:
війни, убивств, руїн – позбавить.
Але ж є проти Людства злодіяння.
Злочинців у Гаазі вже чекають.
І не були б які ті намагання,
потрібні адекватні покарання.
Мир Справедливий – це не спокій втоми.
Це – вічна праця Доброти і Волі,
де кожна жертва Мудрість є удома,
а кожна рана – це воєнні долі …
… Скрізь: в Азії, в Європі та на Сході
здіймаймо голоси за Мир й Безпеку.
Ід´емо в міжнародному поході
до «Миру вічного» у Міждержавній Згоді!…
Валентин БУГРИМ. 19 січня 2025 р.