ФІЛОСОФІЯ ВОЄННОГО ЧАСУ
ПРЕВЕНТИВ:
Війна Людину так змінила,
що й не завжди узнати сила:
її світогляд, поведінку
через «Тривоги» без зупинку,
ракетні обстріли цивільних –
вбивтва дітей, жінок і літніх,
прильоти часті від шахедів,
цих навіжених як “мопедів”.
Щоб філософії осмислить,
потрібно докладати хисту,
нову реальніст, щоб збагнути
і не потрапить в її пути;
щоби Людина розквітала,
про сьогодення і майбутнє дбала!
В.Б.
Основоположними категоріями філософії є також поняття екзистенція, есенція та субстанція. У сучасних умовах війни їх значення та взаємозв’язок необхідно осмислювати крізь призму неофілософських, неополітичних, неовоєнних, неосоціальних і неокультурних змін, що постійно відбуваються.
ЕКЗИСТЕНЦІЯ (існування) має екзистенціалізмове коріння і є смисл у сучасному контексті частково пов’язувати її із цим філософським напрямом, у якому акцентується індивідуальний досвід існування, свобода та вибору Людини. Тому нині екзистенцію варто розглядати, як спосіб, буття людини в неоднозначно-неспокійному світі (суспільстві, державі – цивілізації),
що постійно змінюється, з викликами глокалізації (глобальності та локальності), війнами і збройними конфліктами у різних куточках світу, тероризмом, потужним технологічним поступом, ядерними загрозами, засиллям медіа (зокрема соціальних мереж), інформаційним перевантаженням та масовим ворожим поширенням наративів, пропаганди і фейків – загальною невизначеністю. Тому притомна Людина все більше усвідомлює себе як суб’єкт, який існує в умовах багатозначних і неоднозначних та поліполярних вимірів і виборів у своїй життєдіяльності. Які з них правильні, Людина остаточно поки що не знає?
В умовах війни е к з и с т е н ц і я постає центральною темою, оскільки проблема самого існування всього живого постає надзвичайно гострою і тривожною. Війна, яку й називають екзистенційною, змушує Людину переосмислювати своє буття, свій вибір і свободу. У таких обставинах екзистенція набуває вже радикального характеру: Людина перебуває в ситуації постійного ризику, невизначеності існування та загрози смерті. Життя стає серією негайних, важливо-постійних виборів – як для фізичного виживання, так і для збереження людської гідності, моральних принципів, національної ідентичності. Війна оголює найголовніші екзистенційні запитання: “Чому я живу?”, “Який тепер смисл мого життя?”, “За що я готовий боротися і перемагати чи загинути?” «Як жити без родини»?
ЕСЕНЦІЯ (сутність) в сучасних умовах варто розглядати як набір базових властивостей чи якостей, які визначають, “щ о є певна істота чи предмет”? Філософія постмодерну та деконструкція кинули виклики традиційним уявленням про стабільну, незмінну сутність, стверджуючи, що вони можуть бути динамічними і залежними від обставин, контексту та інтерпретації. Приміром, сутність людини може розглядатися не як щось дане назавжди і незмінне, а як таке, що формується через воєнно/військові, політичні, соціальні події і практики, культуру і технології. А війна змінює чи актуалізує людську сутність: як індивідуальну, так і колективну. У суспільстві на перший план виходять проблеми колективної ідентичності, культури, історичної пам’яті. На індивідуальному рівні війна змушує Людину переосмислювати свою власну сутність: Хто вона є насправді? Які її основні цінності та принципи? Йти захищати рідну землю, чи ухилятися? Есенція Людини в таких умовах може проявитися через її конкретні вчинки, вибори, відданість ідеалам та спроможність діяти в надзвичайних обставинах/ екстремальностях. Війна також змінює культурні та соціальні сутності: трансформує наративи про те, що є добром і злом, своїм і чужим, патріотичним і ухилянтським, героїчним і зрадницьким/колаборантним.
СУБСТАНЦІЯ, як філософська категорія, означає “першооснову”, або матерію, з якої складається все н а я в н е в бутті. У сучасній філософії субстанція все рідше вже використовується в класичному метафізичному сенсі як щось постійне і незмінне. Замість цього, поняття субстанції частіше, й автором також, розглядається крізь призму фізики (квантової), ІТ, нанотехнології, Штучного інтелекту, нейробіології, нейромедицини та інших наук і практик. А у неофілософії/постнауці проблеми субстанції зосереджується на тому, що саме стоїть за видимими/невидимими речами – різні квантові процеси чи то фізичні поля, або нові соціальні конструкції/ організації/спільноти, зумовлені війною, зокрема формування армій, інтенсифікація та екстенфікація озброєння, мобілізації, зовнішні чи внутрішні міграції, інший статус родини. Саме тому поняття субстанції в умовах війни набуває абсолютно нового змісту. Традиційна метафізична субстанція, як о с н о в а всього с у щ о г о, стає менш актуальною, поступаючись місцем конкретній, матеріальній основі: військові, зброя та інші ресурси, фронти, бої, людські життя, території. У контексті війни субстанція вже постає також проблемою матеріальних засобів, необхідних для виживання і перемоги: це їжа, вода, зброя, територія, логістика. Однак субстанція також стосується менш відчутних чи показових, але не менш важливих аспектів: духу, побратимства/посестринства, волонтерства, донатування, моралі, патріотизму, мотивації, волі до боротьби і Перемоги.
СУЧАСНІ УМОВИ ВІЙНИ. У теперішніх умовах глокалізації, проривних технологічних інновацій, масової медіатизації, гібридних воєнних, політичних і соціальних реальностей, зазначені ключові поняття переплітаються, переформульовуються і трансформуються. Тобто: екзистенція стає більш мінливо/змінною, сутність – контекстуально-зумовленою, а субстанція – вже не застигло-фіксованою основою, а конкретною взаємодією матеріального і нематеріального, соціального та індивідуального у воєнно-політичній, соціальній, культурній та інших сферах. Отже, екзистенція, есенція і субстанція в сучасних умовах війни стають гнучкими новозмістовними концептами, що дають змогу осмислювати адекватні реальності Людина та її буття, взаємодії у родині та колективі, з навколишнім світом, де межі між фізичним і метафізичним, реальним і віртуальним постійно розмиваються, у яких постійно вона живе і діє. Бо в сучасних умовах війни, де часто мають місце гібридні конфлікти і стратегії, інформаційно-психологічні війни та глокальна взаємозалежність, зазначені ключові філософські категорії стають ще складнішими, але потребують осмислення. Екзистенція може бути не лише проблемою фізичного виживання, але й боротьбою за інформаційний простір, за об’єктивні медіа, за свою культурну ідентичність та національну цілісність, за територіальну збереженість, за свободу і суверенність! Есенція переосмислюється крізь призму нових викликів: «Що значить бути громадянином і патріотом, солдатом, захисником/захисницею у визвольній війні нового типу»? «Чим важливе волонтерство і донатування»? Субстанція може стосуватися не тільки фізичних ресурсів, але й технологічної переваги, зокрема артилерійської, дронової, літакової, ППО, інформаційно-медійної; кіберпросторової, справедливої дипломатичної підтримки.
ВИСНОВКИ. У сучасних умовах війни поняття екзистенції, есенції та субстанції набувають кардинально-особливого смислу, змісту і значення та нового контексту. Нині, коли в Україні йде війна, зумовлена зухвалим нападом російської федерації, люди постійно стикаються з екзистенційними переживаннями через «Тривоги», прильоти ракет і шахедів, убивства цивільних; втрату рідних і родичів, близьких; руйнування або знищення свого житла та іншого майна; бомбардування житлових будинків, лікарень, дитячих садків, навчальних закладів, історичних пам’яток; втрату роботи і доходів; вимушену міграцію. Страждання і біль людей викликають низку хворобливих есенційно-субстанційних психологічних станів, депресій, посттравматичних стресових розладів (ПТСР). Люди беперервно перебувають у складній ситуації оцінки своїх можливостей, постійного вибору, конструювання невідомого завтрашнього дня і – загалом свого майбутнього, своїх дітей і родин? Наявно-гостра проблема перебування чи повернення людей за кордоном? Екзистенція, есенція та субстанція в умовах війни стають більш інтенсивно-екстенсивними, конкретними та водночас комплексними поняттями, що відображають не тільки фізичну боротьбу людей за своє існування, всього сущого за життя і ресурси, виживання і перемогу, але й звитягу за національну ідентичність, культурну спадщину та морально-цивілізаційні цінності, територіальну цілісність, суверенність, соборність, народну свободу і державну незалежність …
Валентин В.БУГРИМ, доктор філософії.
10 вересня 2024р. м.Київ.