Мультимедіа твірим-реквієм
Цвіте-квітне вона біло…
Рука матінки тремтіло
подає її до рóтка,
грони ті такі солодкі.
Цвітом білим, ніби медом, –
дати голоду потребу.
З качанів пекли лепьошки,
щоб триматися хоч трошки.
У батьків напухли ноги,
ледве виповзли з порогу,
щоб нарвати знову цвіту,
аби діткам щось поїсти.
На шпилі є конюшина,
а у ній – мертва людина,
у руках трима суцвіття.
Скрізь настало лихоліття.
Буряки й картопля – гн´илі,
були всій родині милі.
“Суп” і “борщ” вони варили,
баландою всіх дурили.
Бур’яни навіть збирали
і з них їжу готували.
Їжаків також варили,
потім животи боліли.
Животи так надувало,
що від болі всі кричали.
І рахітні ніжки стали.
День і ніч вони страждали.
Діти – сироти посюдно.
Що ж то буде з ними, люди?
Як одненьким далі жити?
Як здоров’я їх зцілити?
Комуністи, як шакали,
всю садибу обштрикали,
ті лепьошки відшукали
і в багнюку повкидали.
По селу пливла підвода
і везла мерців без гроба.
Їх у рів тоді скидали,
безіменно засипали.
Хоч в коморах збіжжя – повно,
чорний мор був весь червоний.
Загрібали все в родини,
з усієї України.
Ув Америці писали
як в країні голодали.
А в еРеС про це мовчали,
хоч верхівки про все знали?
Варто Голод пам’ятати,
ту жахливу правду знати,
як народ наш мордували,
нашу Вкрайну грабували.
Всіх катів знать поіменно,
їх злочинність – достеменно.
Прóщення їм-то не буде,
допір в Україні люди.
ДУХ і ВОЛЯ – невмирущі,
УКРАЇНЦІ є тямущі!
Подолали смерть підступну,
в НАЦІЮ – зросли могутню!!!
Зображення з публічного надбання та svitua.com.ua
Валентин В.БУГРИМ. 27-28 листопада 2020 р. с.Хмелів на Роменщині