Люди-цвяхи

Цвяхи

Бретналі, ґонталі, дахналі…
Ґанджовиті, хоч прізвища – цвяші.
Нас у долю своєї землі
забивають довбешкою фальші.

Невситима в’язка мілина,
поглинаюча самості міти,
де розплескують голови нам
і лишають потому ржавіти.

Безголові, велично малі –
псевдоцвяхи ми з псевдокогорти…
Але гірші за гріх – вухналі
у підкові зогнилої ґонти.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *