Ніч для сповіді, ніч для аркушів,
темінь висне, хоч в око вистрели.
В безкінечність римую пахощі
перепечених яблук вистиглих.
Не встигаю з окличним реченням!
Телефон мовчить, отже, зайвий.
Хтось чекає від мене зречення –
я від себе чекаю сяйва.
Доброчесність – неначе збочення.
Що є вади і досконалості?
Є постійно слова з уточненням.
А є речі без міри вартості.
По щоці! Не підставила іншу…
Розмежована між світанками.
Я стосунки у стоси – віршами.
Насолоду п’ю – філіжанками!
Літо 2013