Шелесне дощ осінній і холодний,
Впаде на землю осені крило,
Й розтане мить стривожена в безодні,
Мов бабиного літа й не було…
І клена лист засвітиться у сквері,
Біленький цвіт розсиплять спориші.
Курсив осінній ляже на папері
Й сумна струна заплаче у душі.
Сумний мотив у тому голосінні,
А ще з небес – зажурливе «курли».
В душі бентега виросте осіння,
Та дні серпневі ще не відійшли.
Ще медом пахнуть пепинка й ранети,
Жаркого літа жевріє зола…
Жовтіють в полі соняхів берети,
Й не поспішає в вулики бджола.
Отож ще літа сонячна скоринка
На скупім сонці й досі засмага.
Лишилась серпня тільки половинка,
Так непомітно час його збіга…
