Пророки, зрадники, злочинці,
Таланти, збоченці, уми…
Великі й ниці українці –
Усе це ми.Усе це ми.
Ми – різні і в нутрі, і зовні,
Між нами є російськомовні,
Є ті, хто рідні, хто чужі,
Є ті, що садять на ножі,
Є крадії, є вурдалаки,
Є ті, яким усе до сраки,
Є ті, хто у чужій біді,
Неначе риба у воді,
Є ті, кого в житті немає –
у кого завжди хата скраю,
Воно байдýже до всьогό:
Аби не чіпано його!
Єдине спільне у крові:
Пан гетьман в кожній голові!…
Все, що сміється, ниє, плаче,
Все роботяще і ледаче,
У сяйві й посеред пітьми –
Усе це – ми. Усе це –ми.
Ми всі «праправнуки погані»,
Ми – козаки й не козаки…
Хохли і напівросіяни,
Мазепинці й більшовики.
Із древньої пори й донині
Довічний розбрат нас скубе,
І ми завжди на Україні
Вбиваємо самі себе.
Ідỳчи попід прапорами
Не власних, а чужих ідей,
Руйнуємо Господні храми
І убиваємо людей.
Самі з собою наодинці
Лукавимо серед пітьми…
Живемо, мрèмо…
Українці!
Усе це ми?
– Усе це ми!