Пророки, зрадники, злочинці, Таланти, збоченці, уми… Великі й ниці українці – Усе це ми.Усе це ми. Ми – різні і в нутрі, і зовні, Між
Позначка: прощання
Вантажообмін
Вантажообмін. Потяг – як вантаж. «Це не любов !..» – волає плац вокзальний, де циферблати лиць псевдоовальні, вінтажні лави, винний арбітраж – із носа кров,
Легенда о силе заклинания
Всегда есть мечта, Всегда хочется сказки, И правда свята, Когда хочется ласки. В мечте ты — герой, Ты спасаешь планету. Твой забран покой, Унесен разум
НЕМА ТЕБЕ
ВДОВА Вдова – терпке, колюче слово, Гірке, немов полин-трава, Печалі лютої основа, Життя щасливого жнива. До нього звикнути несила, Нести його – тяжкий тягар. Пощади
Лелече прощання
ВСТАНУ Я РАНЕСЕНЬКО Встану я ранесенько, Піду до води, Знаю, моя доленько, Там чекаєш ти. У воді освяченій Викупаюсь я. Дасть Бог, і очиститься Грішная
Відпускаю минуле
Відпускаю минуле Я підіймаю руки до неба І ніякого суму мені більше не треба! Я не шкодую про наше минуле. Ти чуєш? Не шкодую, що
У серці моєму – гордість
Матері й бабусі – це перші люди, котрим ми повинні підставляти своє надійне плече, допомагати їм, підтримувати фізично й морально. Цього “правила” дотримувалась і десятирічна
Прощай
Нема питань, пішла так просто, А в мене й серце не болить Покрило слід осіннім листом, Що аж нітрішечки не злить. Душі нема за чим
Помилився
В напівтемний переповнений вагон Вскочив парубок червоний, як вогонь. З величезним чемоданом у руках – Градом піт йому котився по щоках. Вільне місце відшукати поспіша,
