Порожнеча в душі

Порожнеча в душі – голомоза зима

Порожнеча в душі – голомоза зима,
Та, напрочуд, надія підтримує спокій.
Лине серце постійно кудись вище хмар,
Обіймає простори безмежно широкі.
Колисанку співає, мов мантру сумну,
Одинока любов здичавіла й наразі,
Хоч у сні божевільнім тихенько гукну
Я тебе неземну, засвічуся в пів фразі.
Вкотре спалах розбудить, життя наяву
Чітко скаже, як треба світи розрізняти.
Десь давно неживий, десь іще я живу,
Оминаючи біль і цим болем розп’ятий.
Мовби сам Прометей, доторкнуся небес,
Упіймавши твій погляд на долю секунди.
І на мить незбагненну, я наче воскрес,
Скарб душі відшукав і позбувся облуди.

17:58, 25.12.2019 рік.

Прокоментуйте

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *