ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
Публічне видання для популяризації історії та творчості мешканців міста Ромни та Роменського району Сумської області, Україна.
ГОЛОС ІЗ «НЕБЕСНОЇ СОТНІ» З «Небесної сотні» вмить голос долинув, Неначе молитва з небес: «Загинув я, мамо, за рідну Вкраїну, Її захищав, як тебе. Пробач
У червні цього року виповнюється 40 років, як пішла з життя в 54-річному віці моя матуся Андрущенко Мотрона Семенівна. Працювала вона медичною сестрою в Засульському
Дивуєшся, якою може бути доля в людини. Звичайний собі сільський хлопчик, який і вчитися не мав змоги, який рано втратив матір, потім і батька. Та
Григорій Поперека народився 23 березня 1962 року. Закінчив на відмінно Іваницьку 8-річну школу в 1977 році. Потім навчався в Харківському радіо-технікумі, після закінчення якого отримав
Мрія Тараса Шевченка – це гармонія людини з природою, “Поставлю хату і кімнату”. Ключові слова його ідеалу – “сім’я” і “братолюбіє”. Раціоналісти вважають, що море,
Час так швидко минає, що течія життя, здається, своєю стрімкістю й невпинністю набагато випереджає кипучий і клекотливий потік гірської ріки. Учора вже стало історією, а
Вселивши дух святий у праведні тіла, Бог дав життя – чарівний дар від неба, Щоб на землі робилися діла Угодні Господу, а не лише для
Якщо до Вишу прагнеш поступити, Затям собі, а хочеш – запиши: Фінанси треба старанно учити, А якщо ні, то справу цю лиши. Колись диктант був
Вершки суспільства – Добридень, пане! В мене є питання: Як влаштувати доньку у житті? У неї є освіта і бажання, Але без стажу міст цей
«ПРАВЕДНИКИ» Рождаємося праведні і чисті, Умившись материнським молоком, П’ємо життя з криниці вод іскристих, І віддано крокуємо в Содом. Надії серця небо потрясають, Криштально чиста
НАМ ВСІМ іЗ ТОЇ ЧАШІ ПИТЬ Стою на кручі й на Дніпро дивлюся. Він не реве, не стогне. Він мовчить. Піду у Лавру помолюся: Навчи,
Тарасові шляхи Мов ті роки, туманом вкриті, У душах згублені гріхи. Дощами, холодом умиті Лежать Тарасові шляхи. Колись давно, в далеку днину Він цю дорогу