2014 рік -особливий для роменської залізниці, адже їй виповнюється 140 років. У рамках підготовки до цього ювілею 12 вересня 2013 року о 14 годині у
Краєзнавча конференція “Громадянський подвиг Г. М. Навроцького”
У середу 11-го вересня 2013 року о 14 годині в приміщенні ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 відбулася краєзнавча конференція, присвячена нашому видатному землякові, Почесному громадянину
ІСТОРІЯ САДИБИ НАВРОЦЬКИХ
(учнівські дослідження ЗОШ № 10) Точна дата побудови та облаштування маєтку Навроцьких невідома. Вірогідно, що це сталося десь у середині ХІХ століття. Маєток був розташований
Случайностей не бывает…
(находки редактора) Реставрация фамильного склепа Навроцких шла полным ходом. Элементы родового герба на склепе были разрушены практически до основания. На фронтоне склепа с трудом угадывалась
Про підсумки конкурсу імені Г.М. Навроцького
28 грудня в міській бібліотеці для дорослих відбулася знакова подія — нагородження почесними грамотами та цінними подарунками переможців конкурсу з приводу ювілейних дат: 180-річчя
Освячення хреста відбулося
Григорій Навроцький — Почесний громадянин міста Ромни, адже завдяки його ініціативі та безпосередній участі було підготовлено проект будівництва залізниці від Бахмача до Ромен і далі
Була на цвинтарі покинута могила
Була на цвинтарі покинута могила, Та небо змилувалось. Господу хвала! І благодать судьбу людини воскресила, Хоч не святої, та за праведні діла. Що вболівав, що
Восстановим имя, восстановим честь!
Ах, что вы, предки, натворили, Зачем могилу осквернили? Неужто стало всем светлее: На сердце блажь, душе теплее? Как вы могли забыть, не знать, Кто Ромен
Поклонимся, поклонимся, поклонимся…
Навроцкому Григорию Николаевичу Не исправив свои ошибки, не ищи их в делах других. Таинственная сила, магия сокрыта в намерениях благих. Ничто не случайно в мире.
Пам’ятає Ромен
Всі звикли, що в Ромнах Давно є залізниця. У даль нас повезе вона, Немов на крилах птиця. Зібрався хтось в дорогу Чи хтось когось чекає.
ЗЛИВА ВІРШІВ
ТЕРПКИЙ НЕКТАР Люблю тепло я бабиного літа, Його терпкий нектар із чаші п’ю. Дощами вмита, сонечком зігріта, Я проводжаю молодість свою. Десь журавлі вже покидають
ПАУТИНЫ ОСЕНИ
МОЯ ЛЮБОВ Моя любов, моя печаль, Недоколихана весною. Із павутиння вже вуаль Гойдає осінь наді мною. Чи дійсність, а чи, може, сниться? Туманом стежку затуля.